Виховний захід: «голодомор 1932 1933 років. Україна пам’ятає» icon

Виховний захід: «голодомор 1932 1933 років. Україна пам’ятає»



НазваниеВиховний захід: «голодомор 1932 1933 років. Україна пам’ятає»
Дата конвертации24.10.2012
Размер78.35 Kb.
ТипДокументы
источник

Виховний захід:

« ГОЛОДОМОР 1932 – 1933 РОКІВ.

УКРАЇНА ПАМ’ЯТАЄ».


Мета:

  • На основі історичних знань про голодомор 1932-1933рр. в Україні визначити масштаби трагедії українського народу та уроки історичної правди, як процесу оновлення та очищення народної пам’яті.

  • Виховання в учнів етнонаціональних, полі культурних, загальнолюдських цінностей, як основи формування громадянина – патріота України.

  • Формування та розвиток історичної пам’яті поколінь.

Матеріали та обладнання: Плакати, присвячені голодомору 1932 – 1933 рр. в Україні.

Тематична виставка літератури «Дослідження голодомору

1932-1933рр. в Україні та світі».

Виставка дослідницьких робіт учнів.

Форма проведення: Мітинг-реквієм.

^ На столі – розламана хлібина, кущ калини, дідух, перев’язаний чорною стрічкою, «Чорна книга України».

( Звучить фонограма пісні «Зеленеє жито» (без слів)говорить вчитель.)


Першою жертвою Кремля стали українці. У жовтня 1932 року Сталін прислав до УСРР надзвичайні заготівельні комісії, які паралельно із хлібозаготівлями та під їх прикриттям почали конфісковувати у «боржників» продовольчі запаси. У січні 1933 року В.Молотова в УСРР замінив П.Постищев. Він мав завдання організувати весняну посівну кампанію в голодуючому селі й знищити «український націоналістичний ухил», оголошений головною небезпекою.

Все значення ударів, спрямованих проти українського народу, національна інтелігенція адекватно оцінювала уже в 1933 році. У листі, адресованому М.Грушевському (він жив тоді в Москві), який перехопила цензура, співробітники Всеукраїнської академії наук писали: « Щодо політичного становища слід сказати, що в Україні панує жахливий голод, вимирають цілком села й повіти, особливо страшною є смертність серед дітей. Мета цієї нелюдської акції – остаточно зламати українську націю в розрахунку на те, що загинуть сотні тисяч, мільйони людей, а решта – розсіються по безкрайніх просторах Росії».

узика стихає, тихо звучить «Реквієм» А.Моцарта, на сцені з’являється хлопчик.)

Хлопчик:


Ні крихти в роті

, вже стільки діб,

Немов у гарячці я марив

їжею.

І раптом,— десь голосно:

«Свіжий хліб!

Кому, громадяни, хліба свіжого?»

Що кажете? Хліб?

Біля нашого дому!

А голос, мов дражнить,

Лунає на ґанку...

І я задихаюсь, бо синя судома

Змією здавила мою горлянку.

Немов і справді змію скидати

Тягнусь до горла рукою

кволою,

І раптом кричу в нестямі:

— Дайте! Ви чуєте? Дайте,
Бо я... збожеволію...

Хоч скибку, хоч крихту...

Тримався я стійко, та більше

не можу,

13-й тільки. І я ще

нічого не розумію.

Ще вірю у Бога,

В дурні прикмети,

і де мені знати,

Чи пухне від голоду

вся планета,

Чи тільки моє журавлине

село!

Вже з'їли усе ми, усе,

що могли:

І всяке бадилля,

і всяке лушпиння,

І навіть з повітря лелеку

стягли.

Прости нас, лелеко.

Ми, птахо, не винні...

І в нас порятунку немає

іншого...

І раптом... десь голосно:

— Свіжий хліб!

Кому, громадяни,

хліба свіжого!

—Мені! Я благаю!

Нехай і не свіжого!

Ні-ні, я не їсти — я...

нюхати буду:

Понюхаю тільки — і знаю...

я виживу.

(^ Юнак зникає, з’являється дівчина)


Дівчина. «...1932—1933 рр. в Україні був великий голод. Не було ні війни, ні посухи. А була тільки зла воля одних людей проти інших. І ніхто не знав, скільки безневинних людей зійшло у мо­гилу — старих і молодих, дітей, і ще ненароджених—у лонах ма­терів». (Виходять чотири учні)

^ 1-й учень:

Пекельні цифри і слова

У серце б'ють, неначе молот.

Немов прокляття ожива

Рік 32-й. Голод. Голод.

У люті сталінській страшній

Тінь смерті шастала

по стінах.

Восьми мільйонів (Боже мій!)

Не долічилась Україна .


^ 2-й учень: Жахливим ви­пробуванням для підлітків став 1932 р., протягом якого вони ма­сово гинули в містах і селах, тихо помирали, не дочекавшись допо­моги. Кожен лист-скарга, що над­ходив до приймальні Г. Петровсь-кого, був сповнений відчаю за по­дальше життя людей, особливо ді­тей. А скільки їх не народилося, було фізично і духовно поніве­чено? Селян довели до такого стану фізичного виснаження, що батьки убивали своїх дітей, аби прогодувати людським м'ясом інших, які зосталися.


Дівчина: Із «Чорної книги Ук­раїни»: «За останній час зареєстро­вано кілька випадків людоїдства. Так у Білоцерківському районі у с. Богуславка громадянка Авра-менко зарізала і з'їла свою вось­мирічну дочку. У Тетіївському районі гр. Березюк з'їла 10-річну дочку. У с. Скибинцях сім'я, що складається з трьох чоловік, за­била і з'їла чужого хлопчика, а та­кож частину трупа померлої ма­тері. Колгоспник Олійник харчу­вався трупом померлої дружини, а колгоспниця Проценко з'їла труп 3-х річної дочки».


^ 3-й учень: Випадки канібалізму стали частими і в 1933 році. Зок­рема, у с. Руде Володимирського району Київської області, мати за­лишила троє дітей, а сама вийшла. Двоє з них—хлопчик і дівчинка— вбили молодшу сестру, відрізали їй голову і сирим їли м'ясо своєї жертви-сестри. На жаль, таких фактів було дуже багато. Зберег­лися архівні матеріали, що під­тверджують масові випадки кані­балізму.

^ 4-й учень: Діти гинули з різ­них причин: від опухання та хво­роб, ставали жертвами людоїдів, від фізичної розправи над ними, від самогубства. Переважно поми­рали від голоду.

(Тихо звучить «Аве Марія» Й. Баха.)


1-й учень: Плаче за своїми дітьми Україна-мати. Плаче

і не може втішитися, бо їх не­має. Підносить молитву церква Христова, щоб Господь упокоїв їхні душі праведні. У трагічні часи Великий Кобзар був завжди зі своїм народом. До нього зверта­лись люди як до свого захисника і в часи голодомору.

Встань, Тарасе, з домовини,

Глянь на горе України:

Пухнуть люди, мруть,

конають

Та Сталіна проклинають.


^ 2-й учень: Це було не стихійне лихо. У селах зібрали великий урожай хліба. Але весь хліб із кол­госпів було наказано здати і ви­везти. Вивезли навіть той, що за­лишився на насіння. Потім почали забирати хліб і у селян. Коли хліб було відібрано, відбирали все, що можна було їсти.

^ 3-й учень: Люди з'їли все ще до Нового року. Різдво було го­лодним. Вижили ті, у кого хтось працював у місті. Там видавали пайок, хоч він був бідненьким. У селах Східної У країни вимирали цілі села, славні козацькі родини. Люди були доведені до відчаю, пухли від голоду і божеволіли, їли полову, парили солому.


^ 4-й учень: Як засвідчував М. Гоголь у «Вечорах на хуторі біля Диканьки», навіть за кріпач­чини колядники наколядовували повні мішки пирогів та шинки. І у тій же Диканьці парубки та дівчата, пухнучи від голоду та не втрачаючи гумору, співали частівки.

(Виконуються частівки.)

Юнак та дівчина: Популяр­ними були приказки: «Нема хліба, нема солі, а до того ж іще й голі», «Бог карає холодом, Сталін ни-щипн'олодом», «Серп і молої — смерть і голод».

(З запаленими свічками на сцену виходять із двох боків 4 учні, ста­ють журавлиним ключем.)

1-й учень: Хліб був не за тридев'ять земель, а на тери­торії районів, де голод косив лю­дей. Із спостережень англійського журналіста В. Вітіямса, з його ре­портажу: «Я бачив на власні очі в Советській Україні урожайні поля, нива за нивою покриті незібраним збіжжям, яке було залишене гнити. Були такі райони, де ми могли їхати цілий день між нивами почорнілої пшениці і бачити тільки де-не-де малу оазу, де було зібрано жниво. «Це тому, що минулої весни так ба­гато хліборобів померло з голоду, а інших вивезли», — була від­повідь, яку постійно одержував, коли розпитував про це неймовірне марнотратство...», мова про осінь 1933 року...


^ 2-й учень:

У той рік заніміли зозулі,

Накувавши знедолений вік.

Наші ноги розпухлі узули

В кирзаки-різаки у той рік.

У той рік мати рідну дитину

Клала в яму, поклавши на бік,

Без труни, загорнувши

в ряднину...

А на ранок — помер чоловік.

І невтому, трудягу старого

Без хреста повезли у той бік...

І кістьми забіліли дороги

За сто земель сибірських,

сто рік.

^ 3-й учень: Злети у думці над Україною і зримо побачиш, жа­хаючись, що вона, як ніяка інша земля, густо вкрита могилами. Ве­ликими і малими, відомими і неві­домими. Мусимо сказати, що Ук­раїна — то велика могила, в якої немає ні кінця, ні краю. Ніхто не спроможний виміряти її гли­бину, і копають нам її протягом століть чужі і своь

^ 4-й учень: Копають і закопу­ють нас мільйонами, серед них і 8 мільйонів заморених голодом. І серед них ті, які могли стати ве­ликими вченими, поетами, хлібо­робами, художниками і не стали ними. Тож хай їм земля буде пу­хом, а пам'ять про них залишиться серед живих.

(По центру «жу­равлиного ключа» з'являються юнак і дівчина, теж зі свічками в руках.)

Юнак. Тож пом'янімо хоч сьогодні, із запізненням на ба­гато років, тих великомучеників нашої тяжкої історії — мільйони українських селян — жертв неба­ченого в історії людської цивілі­зації голодомору хвилиною мов­чання і помолімося за їхні невинні душі.


(Тихо звучить «Арія», друга частина Й. Баха.)


Дівчина:

О, як же ти не вмерла, У країно,

Бо скільки ж то

зловісницька мета

Звела людей, приречених

безвинно, —

Й ніхто за це ні в кого

не спитав.

Чому, чому, чому, чому

Гонили правду у тюрму?

Чому від голоду вмирали?

Чому церкви поруйнували?

Чому так знищили багато?

Чому не судять винуватих?


Вчитель : Життя людське — найсокровенніший дар Божий, і кожне — дорожче над усі цін­ності земні й небесні, і кожне має зберегтися в пам'яті поколінь і нинішніх, і грядущих, бо ми люди. Ніколи не пізно... Покаятися і стати на шлях істини і любові, бо голоси мучеників із тридцять тре­тього, що померли насильницькою жахливою смертю, волають до на­ших сердець і розуму, щоб сказати пекуче слово правди.

Тому ми сьогодні згадуємо цю трагічну сторінку історії українсь­кого народу та даємо обіцянку пе­редати знане прийдешнім, щоб світла пам'ять спокутувала неспра­ведливе замовчування минулого.

(Усі гасять свічки одним поди­хом і йдуть.)







Похожие:

Виховний захід: «голодомор 1932 1933 років. Україна пам’ятає» iconВиховний захід на тему: «Мистецька Україна». Провела вчитель ом маловільшанської зош I-III ст. №2 Вишняк В.І. Україна очима Архипа Куїнджі (6-10 класи)
Для справжніх митців найдорожчим, потаємним джерелом творчості завжди була Батьківщина., її образи, розуміння та визнання земляків,...
Виховний захід: «голодомор 1932 1933 років. Україна пам’ятає» iconВолодимирівська загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів Петрівської районної ради Кіровоградської області Виховний захід «Казковими стежками»
Мета: повторити та узагальнити знання народних та авторських казок; виховувати любов до авторської та народної казки; пробуджувати...
Виховний захід: «голодомор 1932 1933 років. Україна пам’ятає» iconШагреневая кожа Украины
Тогда для слома тоталитаризма активно использовали голодомор 1932—33 гг и сталинские репрессии. Они во многом дискредитировали ту...
Виховний захід: «голодомор 1932 1933 років. Україна пам’ятає» icon1. Злочин сталінського режиму 2 > Трагедія Голодомору 1932-1933 рр. 4
Підірвані розкуркулюванням і колективізацією продуктивні сили сільського господарства дедалі більше деградували через ненормальні...
Виховний захід: «голодомор 1932 1933 років. Україна пам’ятає» iconВиховний захід на тему: «Скарби бабусиної скрині»
Отож, дітки, якщо ви хоч по дві краплини мудрості, які почерпнете від бабусь, всмокчете в свої маленькі душі, серця – то вони перетворяться...
Виховний захід: «голодомор 1932 1933 років. Україна пам’ятає» iconВиховний захід до дня працівника освіти
Тому ми майбутнє України, випускники гімназії 2010 – 2011 навчального року вітаємо Вас, наших любих учителів, наставників, вихователів...
Виховний захід: «голодомор 1932 1933 років. Україна пам’ятає» iconКнига 2 ("Последние новости": 1932-1933)
В этом роде писал когда-то покойный Карабичевский: «Да тяготеет же над Россией мое проклятие!» Автор не почувствовал, в какое смешное...
Виховний захід: «голодомор 1932 1933 років. Україна пам’ятає» iconВиховний захід на тему: «Права та свободи твої, дитино» Автор: Думенчук Любов Михайлівна
Автор: Думенчук Любов Михайлівна, вчитель початкових класів Смоднянської санаторної загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІ ступенів;...
Виховний захід: «голодомор 1932 1933 років. Україна пам’ятає» iconСценарій свята до 197 річниці з дня народження Т. Г. Шевченка Ведучий 1
Ведучий 1: Шевченко прожив коротке і вкрай важке життя. Із своїх 47-и років він 24 роки був кріпаком, 17 років –невольником у засланнях,...
Виховний захід: «голодомор 1932 1933 років. Україна пам’ятає» iconСвітова економічна криза рекомендаційний список літератури 28 джерел інформації за 2001 по 2009 рр. Укладач: О. О. Лебедюк
Економіку розвинутих країн світу сьогодні лихоманить. Найвідоміші фінансисти, банкіри, бізнесмени наперебій порівнюють сьогоднішню...
Разместите кнопку на своём сайте:
Документы


База данных защищена авторским правом ©lib2.podelise.ru 2000-2013
При копировании материала обязательно указание активной ссылки открытой для индексации.
обратиться к администрации
Документы