Психолого-педагогічний семінар «Насильство та його вплив на психіку дитини» icon

Психолого-педагогічний семінар «Насильство та його вплив на психіку дитини»



НазваниеПсихолого-педагогічний семінар «Насильство та його вплив на психіку дитини»
Дата конвертации25.10.2012
Размер232.73 Kb.
ТипДокументы
источник

Психолого-педагогічний семінар

«Насильство та його вплив на психіку дитини»

  1. Насильство: види та причини.

  2. Вправа «Два приклади з життя»

  3. Ознаки, за якими можна виявити дитину, що стала жертвою насильства. Індикативні таблиці.

  4. Психологічні особливості дітей, що пережили насильство (виступ Смаги Н.С.)

  5. Вправа «Насильницькі дії над дитиною у літературних творах»

  6. Алгоритм дій, якщо виявлена дитина – жертва.

  7. Гра «Два вчителі»

  8. Висновки

1.Насильство: види та причини


Жорстоке поводження з дітьми - проблема держави та кожної свідомої особистості. Це реальність для тисяч неповнолітніх, які не отримують освіти, не мають постійного місця проживання, жебракують з однолітками або дорослими, потерпають від побиття та насильства, котрих примушують до важкої праці. Це і поширення дитячої проституції, порнографії, і комерційна сексуальна експлуатація дітей, торгівля ними, це ті факти страшної агресії та жорстокості, що завдяки засобам масової інформації стають відомими громадськості.

Проблема жорстокості й насильства в нашому суспільстві стає дедалі актуальнішою. Це пов'язано з ба­гатьма соціально-економічними чинника­ми, серед яких слід відзначити: збільшення кількості неповних сімей унаслідок роз­лучень і виїзду батьків за кордон, відвертої неконтрольованої пропаганди насильства та агресії на телеекранах, масове відкриття комп'ютерних та ігрових залів, де підлітки можуть «утекти», «відірватися» від реаль­ності й відчути себе героями - «вбивцями», тощо.

Серед важливих психологічних чинників варто зауважити й особливості підліткового віку (це критичний період у житті людини, коли відбуваються значні зміни на фізич­ному та психологічному рівнях, формують­ся життєві цінності, виникає потреба у са­мовираженні серед однолітків; це час супе­речностей, коли, з одного боку, підлітки прагнуть бути автономними, самостійними, а з іншого — потребують розуміння і під­тримки дорослого). Виникає нове відчуття дорослості — перехід від дитячих форм пове­дінки до дорослого бажання проявити себе, інколи за будь-яку ціну. Часто таке праг­нення дорослості у підлітка набуває форм самоствердження шляхом кривдження ін­ших. Такого способу самоствердження стар­шокласники часто навіть не усвідомлюють, оскільки він є «копіюванням» і відображен­ням дій дорослих.

Помітна тенденція до скоєння право­порушень у навчальних закладах, проявів жорстокості й насильства серед підлітків.

В українському суспільстві панує сте­реотип: насильство, жорстоке поводження з дітьми, недбале ставлення — це проблеми винятково кризових або матеріально погано, забезпечених сімей, бідних. Але проведене опитування громадської думки, котра без­перечно потребує подальшого вивчення, дає підстави для протилежних висновків: най­більш забезпечені громадяни дають най­менш толерантні відповіді на поставлені за­питання.

Так, серед тих, чиє матеріальне стано­вище вони самі характеризують як «ми мо­жемо дозволити придбати собі практично все, що хочемо», 22 % вважають, що засто­сування тілесних покарань до дитини є до­цільним завжди, коли дитина поводиться погано, а 50 % готові застосовувати тілесні покарання до дитини в окремих випадках. І лише 28 % опитаних із цієї групи вва­жають, що застосування тілесних покарань до дитини неприйнятне за будь-яких умов. Такий низький рівень толерантності мож­на пояснити:

  • незнанням альтернативних форм ви­ховання дитини;

  • завищеними вимогами до дитини в сім'ї;

  • відсутністю інших способів мотивації дітей у ситуації матеріальної забезпеченості;

  • застосуванням фізичних покарань до цієї групи респондентів у дитинстві.

У більшості ситуацій людина, яка засто­совує тілесні покарання, не усвідомлює по­ганих наслідків такого поводження, вважа­ючи, що її дії, викликані позитивними на­мірами, є легітимними та виправданими. Але ж наслідки застосування методів фізичного впливу на дітей можуть бути негативними та пролонгованими. Дитина, котра зазнала на­сильства, отримує травматичний досвід, який супроводжується травматичними переживання­ми та відтворюється у формі неадекватних поведінкових реакцій. Усе це призводить до де­зорганізованої поведінки, розвитку. Для не­повнолітнього важливими є довіра до бать­ків, почуття захищеності в сім'ї. Вони втрачаються при застосуванні насильства.

Було проведено дослідження , в ході якого з'ясувало­ся, що 17,4 % опитаних (респонденти — учні старших класів) відомі факти насильства в сім*ї, 15,8 % — випадки, коли насильство в сім'ї над дитиною спричинило порушення її здоров'я.

Чимало учнів ПТНЗ (35 %) вказали на ві­домі їм факти насильства в сім'ї. Майже стільки ж — 30,4 % — на випадки, коли на­сильство в сім'ї над дитиною спричинило порушення її здоров'я.

Проявами насильства щодо неповноліт­ніх вважають нехтування, ухилення від обо­в'язків щодо дитини, відсутність у сім'ї доб­розичливої атмосфери (психологічна ізо­ляція), недостатнє забезпечення доглядом та опікою, втягування у з'ясування стосунків і використання її задля шантажу, сарказм; негативне ставлення до дітей, що виявляється у поганому настрої дорос­лих, також це хронічні сімейні конфлікти.


^ Загрозою гармонійного психічного розвитку малюка можуть стати випадки, коли батьки не помічають своїх дітей — емоційна депривація; чи коли висувають завищені вимоги, що не відповідають розвитку; використову­ють малюка як «заручника» при вирішенні сімейних конфліктів, для задоволення влас­них егоїстичних потреб. Такі моделі поведін­ки дорослих не сприятимуть формуванню в дитини позитивної самоконцепції, почуття безпеки, вона не відчуватиме, що її люблять. Складність проблеми насильства вимагає комплесного підходу й об'єктивної оцінки методів розв'язання.

^ 1. Фізичне насильство — усі форми трав­матизму, спричинені навмисними діями до­рослих: перелами кісток, черепно-мозковітравми, синці на тих частинах тіла, на яких вони не повинні з'являтися, коли дитина грається, опіки, подряпини, опіки від ци­гарок, сліди людських укусів; споживання невідповідної їжі, напоїв або медикаментів(наприклад, наркотиків чи алкоголю, щоб змусити дитину заснути). Фізичне насильство у сім'ї визначається законом як умисне нанесення одним чле­ном сім'ї іншому члену сім'ї побоїв, тілесних ушкоджень, а також умисне позбавлення свободи, житла, їжі, одягу та інших нор­мальних умов життя, що може призвести до смерті постраждалого, викликати пору­шення фізичного і психічного здоров'я, за­шкодити його честі й гідності.

^ 2.Сексуальне насильство. Це залучення дітей або підлітків до 18 років до сексуаль­ного життя дорослих без розуміння та згоди перших на це, а також просте спогляданнячи присутність при сексуальних діях або сек­суальна експлуатація дитини. Сексуальне насильство в сім'ї закон трак­тує як протиправне зазіхання одного чле­на родини на статеву недоторканність ін­шого, а також дії сексуального характеру щодо неповнолітнього члена сім'ї. Слід за­значити, що фахівці розуміють під діями сексуального характеру щодо неповнолітніх залучення дитини за її згодою або без такої згоди до сексуальних дій із дорослим (або людиною, яка старша від дитини не менш, ніж на три роки) задля отримання останнім сексуального задоволення або вигоди.

^ 3. Емоційне (психічне) насилля — це вплив на психіку дитини шляхом залякування, по­гроз (зокрема фізичною розправою), щоб зламати волю до опору, заблокувати відстою­вання своїх прав та інтересів, примус робити те, що суперечить її моральним принципам,висміювання, дратування, кривдження, за­лякування, постійна критика, ігнорування,приниження, тероризування. Психологічне насильство в сім'ї закон визначає як насильство, пов'язане із впливом одного члена сім'ї на психіку іншого члена сім'ї шляхом словесних образ або погроз, пе­реслідування, залякування, якими навмисно викликається емоційна невпевненість, не­здатність захистити себе, і може завдаватися або завдається шкода психічному здоров'ю. Як свідчить практика, діти часто стикаються хоча б з одним із проявів психологічного на­сильства: або принижували (зокрема й не­цензурною лайкою), або зневажливо кри­тикували їхню особистість, або до них за­стосовували погрози та/чи невиправдані за­борони чи обмеження, які не мали на меті забезпечення дитині належного рівня життя та розвитку (або навіть перешкоджали цьому)

^ 4.Байдуже ставлення (занедбання дити­ни) — небажання задовольнити потреби в одязі, їжі, медичній допомозі, тобто батьки не надають адекватну опіку і захист.

^ 5. Економічне насильство. Економічне насильство в сім'ї, відповідно до закону, — це навмисне позбавлення од­ним членом сім'ї іншого члена сім'ї жит­ла, їжі, одягу й іншого майна або засобів, на які потерпілий має передбачені законом права, що може призвести до його смерті, викликати порушення фізичного або пси­хічного здоров'я.

Найхарактернішими різновидами еко­номічного насильства щодо дітей є:

• примушування батьками або піклувальниками неповнолітніх до жебрацтва
чи праці, що перешкоджає або унеможлив­лює отримання дитиною освіти і ставить під
загрозу її життя, здоров'я, нормальний фі­зичний та психічний розвиток;

  • примушування до протиправних дійв економічній сфері;

  • позбавлення та/або погроза позбавлен­ня житла та грошового утримання;

  • існування за рахунок дитини (напри­клад, дитини-інваліда).

Економічне насильство в родині є дуже небезпечним із точки зору криміналізацїї ді­тей та підлітків — не маючи змоги легально отримувати й витрачати кошти, вони вдаються до жебрацтва, крадіжок, азартних ігор тощо.

Зневажанню і насиллю над дітьми спри­яють певні соціальні й культурні умови:

  • відсутність у соціальній свідомості чіт­кої оцінки фізичних покарань;

  • демонстрація насильства у засобах ма­сової інформації;

  • неможливість своєчасно встановити факт насильства і здійснити втручання, тому що цього не дозволяють права громадянна на недоторканість приватного життя, влас­ну та сімейну таємницю, закріплені у Кон­ституції;

  • відсутність ефективної превентивної політики держави;

  • недостатнє розуміння суспільством на­сильства як соціальної проблеми;

  • низька правова грамотність насе­лення;

Причинами жорстокого поводження мо­жуть бути й фактори сімейного виховання, які призводять до дезінтеграції «Я» дитини. За О. Захаровим, це:

  • нерозуміння батьками своєрідності особистісного розвитку дитини;

  • неприйняття дорослими дитячої ін­дивідуальності;

  • невідповідність вимог і очікувань бать­ків потенціалу і потребам дітей;

  • нерозуміння особливостей виховання різні вікові періоди;

  • непослідовність у взаєминах дорослих і дітей;

  • неузгодженість між батьками змісту,цілей і засобів виховання;

  • прагнення визнання в якійсь сфері(професійній, економічній, соціальній) і не­можливість його досягти;

  • раптові серйозні зміни у різних сферах життя (втрата роботи, хвороба, смерть дру­жини тощо);

  • афект, невміння загальмувати свою по­ведінку;

  • приклад власних батьків;

  • психічні хвороби;

  • тендерні стереотипи суспільства, соціокультурне сприйняття статі, що диктує певну поведінку, культурні норми, стиль одягу;

  • психологічні риси, здібності, види ді­яльності, професії.

Назвемо деякі з можливих причин жор­стокого поводження з неповнолітніми в сім'ї: особистісні риси батьків (агресивність, авто­ритарність); відсутність позитивного прикла­ду поводження з дітьми; алкоголізм, нарко­манія, релігійний фанатизм; фізичні чи пси­хічні вади батьків (розумова відсталість, психічні захворювання, глухота, сліпота тощо); невміння виховувати дітей, незнання своїх прав та обов'язків щодо дітей, відповідаль­ності за них, незнання прав та потреб дітей; невміння долати сімейні та життєві кризи, відсутність самореалізації.

Серед причин, що призводять до фор­мування жорстокого поводження з дитиною

в родині, можна назвати психологічні особ­ливості самих малюків,- які провокують на­сильницькі дії батьків. Це не означає, що ди­тина є «винною» в тому, як до неї ставлять­ся, — йдеться про те, що батьки, які не мо­жуть прийняти певні особистісні, соматичні, психічні особливості власних нащадків, «зри­вають» на них своє невдоволення.

  1. Фізичні та психічні аномалії, приро­джені аномалії розвитку дитини, які не ли­ше ускладнюють виховання, а й украй обу­рюють і дратують нарцисичних батьків.

  2. .Розумова відсталість або хронічні пси­хічні захворювання (якщо в середньому по­ширення інтелектуальних вад серед дітей складає 2—3 %, то в популяції дітей, які за­знали жорстокого ставлення, цей показник сягає 20—40 %). Батьки вдаються до на­сильства, оскільки не мають інших навичок подолання складнощів, пов'язаних із ви­хованням «особливої» дитини, а також зга­няють на ній своє розчарування, викликане невиправданням власних надій. Додатковим фактором стає нервово-психічне переванта­ження, спричинене доглядом за дитиною із затримкою розвитку або з психічними по­рушеннями.

  3. Передчасне народження та, як наслі­док, необхідність спеціальних заходів із під­тримки життєдіяльності та нормального роз­витку дитини протягом тривалого часу. Така ситуація дратує батьків, схильних покладати на нащадків великі надії, оскільки їм здаєть­ся, що всі їхні зусилля марні, а сподівання повністю зруйновані, адже дитина ніколи не зможе стати видатною особистістю.

  4. Гіперактивність, імпульсивність, агре­сивність малюка, що призводять до зниження здатності підкорятися вимогам батьків.

  5. Плаксивість або галасливість дитини,яка в низці випадків призводить до зни­ження материнської прив'язаності та під­вищення дратівливості через нервовопси­хічне навантаження.

  6. Надмірна в'ялість і пасивність дитини,яка «ображає» матір, котра вважає, що дитя«недостатньо її любить» або байдуже до неї ставиться. Для деяких матерів це почуття є настільки нестерпним, що вони починають вимагати в дитини будь-яких проявів любові насильницьким шляхом.

Загалом, причини формування насиль­ницьких взаємин у родині не вичерпуються будь-яким одним фактором. Розвиток сто­сунків такого типу між батьками та дітьми є наслідком поєднання соціально-економіч­них та психологічних факторів.

^ 2.Вправа «Два приклади з життя»

Вчителі діляться на 5 груп. Кожна група отримує картку, де міститься описано один з видів насильства. Завдання для учасників: сформулювати визначення описаного виду насилля та навести кілька прикладів (мінімум, два) зазначеного виду насилля і з власної практики. За наведеними прикладами необхідно побудувати алгоритм дій, спрямованих на попередження та профілактику подальших насильницьких дій стосовно дитини.

Кожна група представляє вирішення зазначеної ситуації.

Після проведення презентації проводиться обговорення.

Питання для обговорення:

  • Наскільки поширеним є кожен з видів насилля стосовно учнів нашої школи?

  • Який з видів насилля найскладніше діагностувати?

  • Яку реальну допомогу може надати школа дитині, що зазнала насилля?

^ 3. Психічні особливості дітей, які постраждали від насильства.

Виступ Смаги Н.С.


4.Ознаки, за якими можна виявити дитину – жертву.

Дітям дошкільного віку (3-6 років) в ситуації насильства притаманні такі реакції та поведінкові прояви: пасивна реакція на біль, відсутність опору, примирення з існуючим станом речей, підлеслива поведінка, надмірна поступливість, нічні кошмари, страхи, регресивні прояви (дії чи вчинки, характерні для більш молодшого віку); хворобливе ставлення до зауважень, критики; брехливість; агресивність, жорстокість по відношенню до тварин, молодших дітей; схильність до підпалів; невластиві віку знання про сексуальну поведінку, сексуальні ігри з собою, чи з однолітками, чи з іграшками, відкрита мастурбація, нервово-психічні розлади.

В цьому віці дитина ще не здатна повністю розуміти, що правильно, а що неправильно, добре чи погано. Тому ми вважаємо, що тут може мати місце лише один механізм захисту, а саме заміщення. При якому дитина, перебуваючи в стані емоційного збудження, відчуваючи образу та біль, може виявляти агресивність по відношенню до іграшок, тварин тощо. Тобто до тих об'єктів, яких вона вважає слабшими за неї та беззахисними.

Для молодшого шкільного віку (6-11 років) характерно прагнення приховати причину ушкоджень і травм, самотність, замкнутість, бажання усамітнитись, відсутність друзів чи погіршення взаємин з однолітками, острах йти додому після школи, низька успішність; невластива віку сексуально забарвлена поведінка, намагання цілком закрити тіло одягом, навіть, якщо в цьому немає необхідності.

Дітям даного віку властива диференціація почуттів, а саме розуміння того, що означає, коли я радісний і коли засмучений, чи коли мені соромно. Тобто емоції дітей набувають усвідомлений характер (Л.С. Виготський). До того ж, провідна навчальна діяльність молодших школярів, з чітко окресленими правилами поведінки, сприяє усвідомленому розумінню правильної чи неправильної поведінки. В результаті чого можуть спрацьовувати такі механізми захисту, як витіснення, заміщення, проекція та ідентифікація. Витіснення виявлятиметься тоді, коли дитина витіснятиме неприємні спогади, переживання, намагатиметься від них позбавитися. Більш активну форму, на відміну від дітей дошкільного віку, може набувати механізм заміщення, коли об'єктом агресивного впливу можуть бути не лише іграшки, тварини, а й молодші діти. При цьому, у дітей може спостерігатися і механізм ідентифікації. Оскільки діти несвідомо прагнуть бути схожими на батьків і тим самим заслужити їхню любов і повагу, тому вже на даному віковому етапі розвитку починає формуватися позиція агресора чи жертви, як наслідок ситуації насильства. Паралельно з цим може спрацьовувати і захисний механізм проекції на рівні приписування власних неприємних чи неприйнятних почуттів казковим героям чи друзям тощо. Тобто, найбільш поширеним видом захисту, продуктивним на початкових етапах переживання впливу насильства, є витіснення та забування. Дитина намагається не думати про те, що спричинило чи спричиняє їй страждання. На думку англійського психолога Хельгі Хенкс, за такі психологічні маневри діти розплачуються дорогою ціною. Щоб забути події, які, здається, забути неможливо, вони витрачають значну частину психічної енергії, яка за нормальних умов використовується на оволодіння навичками, знаннями, необхідними для даного віку. Як правило, у маленьких дітей, які зазнали насильства, відбувається затримка мовного та психічного розвитку, порушується розвиток пізнавальної сфери - спостерігаються незрозумілі прогалини пам'яті, дисоціативні розлади; спогади, пов'язані з певними подіями, блокуються.

В ситуації насильства підлітковий вік дітей (11-18 років) характеризується низькою самооцінкою чи, навпаки, високою, втечами з дому, кримінальною та асоціальною поведінкою, адиктивною поведінкою (палінням, вживанням алкоголю, наркотиків, токсикоманією), спробами самогубства, сексуалізованою поведінкою, скаргами на болі в животі тощо. Для даного віку властиве інтенсивне формування свідомості та самосвідомості. Відповідно більш актуального змісту набуватимуть не лише психологічні механізми, які були притаманні для дошкільного та молодшого шкільного віку, але й механізми захисту, які формуються на рівні свідомості, а саме: раціоналізація, регресія, сублімація, тощо. Раціоналізація може мати місце тоді, коли підлітки пояснюють насильницькі дії батьків власними недоліками, при цьому спотворюючи реальність того, що відбувається. Регресія виявляється тоді, коли підліток, не регулюючи власні реакції та поведінку, починає словесно чи фізично виявляти свій протест проти довготривалих насильницьких дій батьків чи ровесників. Сублімація може виявлятися тоді, коли в результаті сексуального насильства, спотворену сексуалізовану поведінку дівчинки чи хлопчика, психотерапевт чи психолог намагаються перевести на рівень здійснення активної соціально корисної діяльності (наприклад, відвідування факультативів відповідно до домінуючих інтересів тощо). При цьому, у дівчаток-підлітків, які стали жертвами сексуального насильства, досить часто можна спостерігати і механізми заперечення та витіснення, оскільки відповідна реальність не є прийнятною для усвідомлення та викликає болісні травмуючі переживання. У підлітків, особливо хлопчиків, популярним механізмом захисту може бути заміщення, коли вони прагнуть компенсувати власну біль, демонструючи ту ж саму насильницьку поведінку по відношенню до молодших дітей, ровесників чи дорослих.

Оскільки внутрішній світ підлітка, а тим більше молодшого школяра та дітей дошкільного віку, розвинутий ще недостатньо, не збагачений досвідом переживання критичних ситуацій, тому психологічний захист, спрямований на збереження тимчасового емоційного благополуччя у несприятливих ситуаціях, не стимулює активності, спрямованої на їх подолання. Навпаки, виснажує та відбирає психічну енергію, яка використовується не для розвитку, а для дії механізмів психологічного захисту.

При аналізі механізмів психологічного захисту слід враховувати як вікові особливості дітей, так і різновид кривдження. Якщо дитина пережила фізичне насильство, вона може приховувати достовірну інформацію та явні ознаки побиття через страх покарань зі сторони батьків, або ж через недовіру до дорослих вцілому. При цьому наслідки фізичного насильства у дитини можуть виявлятися в процесі роботи психолога чи соціального працівника з іншими проблемами дитини: порушеннями поведінки, шкільною дезадаптацією, конфліктами в родині.

Важливим фактором оцінки під час діагностики того чи іншого виду насильства є характер емоційних реакцій дитини. Наприклад, під час розповіді діти можуть виглядати наляканими, тривожними, у них матиме місце страх зустрічі з батьками тощо. Проте діти можуть давати і недостовірну інформацію, що виявляється у невідповідності емоційних реакцій змісту історій, які подають діти. Причинами неправдивих історій дітей може бути складна ситуація в сім'ї

( розлучення батьків) і цим самим дитина прагне привернути до себе увагу.

Реакції дітей в ситуації сексуального насильства складно передбачити. Вони залежать як від віку дитини, так і від ситуації насильства, а також від того, чи отримує дитина підтримку зі сторони близьких їй людей. Драматизм переживань дитини посилюється, якщо її звинувачують в тому, що відбулося. Тоді формується у дитини почуття провини, вона може відчувати себе спотвореною як фізично, так і морально (особливо характерно для підліткового віку). Досить типовим наслідком сексуального насильства є проекція на інших людей емоційного відношення до насильника (страх, тривожність, відчуття небезпеки тощо. Відповідна генералізація виявляється у сприйнятті навколишнього світу як ворожого та небезпечного, у відсутності довіри до нього.

Психологічне насильство у формі словесного приниження, ігнорування переживань, бажань та інтересів дитини досить часто супроводжується порушеннями на рівні самооцінки дитини. Починають формуватися у дитини такі установки, як її бездарність, нікчемності, що в подальшому впливає негативно на всі сфери розвитку в дорослому житті. Людина може боятися виявляти свій потенціал тільки тому, що має установку з дитинства як неспроможної особистості.

У разі появи підозри що дитина піддається насильству, рекомендовано заповнювати спеціальні індикативні таблиці, що являють собою перелік прямих і непрямих ознак застосування насильницьких дій до дитини.


Індикативні таблиці.



^ Прямі ознаки сімейного насильства над

дітьми





Ознаки

Спосіб

виявлення

Позначка про наявність

Примітка

Зсуви й переломи кісток, крововиливи

Спостереження








Забиті місця, синці, подряпини на видимих частинах тіла, особливо незвичної форми — від ременя, лозини тощо

Спостереження







Опіки, незвичайні за формою та/або походженням (наприклад, від цигарки або розпеченого посуду)

Спостереження







Сліди укусів

Спостереження







Низька маса тіла

Спостереження







Застарілий бруд на відкритих частинах тіла (обличчя, руки, волосся)

Спостереження







Алкогольне або наркотичне сп'яніння дитини

Спостереження







Набряк обличчя (унаслідок ляпасів)

Спостереження







Відмова розмовляти

Бесіда







Уповільнене мовлення

Бесіда







Заплакане обличчя, набряклі очі

Спостереження







Поганий запах від дитини

Спостереження







Вагітність малолітньої дитини

Спостереження







Травми молочних залоз, сідниць, нижньої частини живота, області геніталій та анального отвору


Ознайомлення з медичною карткою









Сторонні предмети в геніталіях, анальному отворі чи сечовивідному каналі


Ознайомлення з медичною карткою








Збільшений вагінальний отвір чи почервоніння геніталій


Ознайомлення з медичною карткою








^ Непрямі ознаки сімейного насилля




Ознаки


Спосіб

виявлення


Позначка

про наявність


Примітки


Незвичний одяг (шарф улітку, рукавички)


Спостереження








Одяг, що не відповідає віку дитини (занадто малий або завеликий)


Спостереження








Одяг із застарілими плямами бруду або рваний


Спостереження








Відсутність одягу, що відповідає погодним умовам


Спостереження








Відмова від медичної допомоги


Бесіда, опитування








Зухвала, зокрема агресивна та/або сексуалізована поведінка дитини


Спостереження, бесіда, опитування








Дитина надмірно мовчазна, скута


Спостереження, бесіда








Дитина апатична, не проявляє жодних емоційних реакцій на те, що відбувається


Спостереження, бесіда








Схильність до знущання над тваринами


Опитування, спостереження







Схильність до сексуалізованих виявів прихильності за відсутності інших форм вияву прихильності


Спостереження, опитування








Неналежне медичне забезпечення потреб дитини


Спостереження, опитування








Відмова показати закриті одягом частини тіла – шию, руки тощо


Спостереження, бесіда








^ 5. Вправа «Насильницькі дії над дитиною у літературних творах»

Вчителі мають навести приклад літературних героїв – дітей до яких були застосовані насильницькі дії. Потім необхідно класифікувати і визначити, який вид насильства був застосований і які дії необхідно було б здійснити, якби літературний герой був учнем нашої школи. Необхідно спрогнозувати, якими могли б бути наслідки для психіки дитини, що описана у літературному творі.

^ 8.Гра «Два вчителі»

Для проведення гри необхідно мати 10 стільців поставлених у ряд. На перший стілець приколюється аркуш з написом «Марія Іванівна Милосерденко», на 10 – аркуш із написом «Варвара Львівна Крутова».

За умовами гри на першому стільці сидить вчителька, яка свої взаємини з учнями будує лише на демократичних засадах, орієнтується на індивідуальні особливості учнів, прагне завжди зрозуміти і підтримувати учнів, ніколи не карає школярів і не підвищує на них голос. Вона вважає що кожна дитина неповторна і тому потребує дуже дбайливого і бережливого ставлення. На десятому стільці сидить вчителька, яка дуже строга і вимоглива до своїх учнів. Вона вважає, що вчитель повинен бути непорушним авторитетом для учня, а учень має підпорядковану роль. Свою роботу з дітьми Крутова будує без емоцій, суто по діловому. За невиконання часто застосовує допустимі санкції.

Завдання гри: кожен вчитель має спроектувати своє місце у ряду між двома вчителями. Крім цього необхідно визначити, яка стратегія педагогічного впливу є дієвішою і хто з учителів матиме кращий результат по навчанню та вихованню. І також вказати недоліки та сильні сторони кожної з педагогічних тактик.

9.Висновки.

Отже, проблема насильства над дитиною у сім’ї є дуже актуальною

на сьогоднішній день, більшість дітей в тій чи іншій мірі стають жертвами домашнього насилля. Прояви насильницьких дій можуть мати різні варіації: починаючи від словесних образ і закінчуючи побиттям і сексуальними домаганнями.

Насильницькі дії можуть мати руйнівний вплив на психіку дитини, викривляючи сприйняття дитиною людських стосунків, обумовлюючи формування неправильної системи цінностей. Діти, що зазнали різного роду насильницьких дій, самі стають агресивними, що виливається на слабших та молодших. Це в свою чергу обумовлює проблем у міжособистісному спілкуванні, комунікативні негаразди. У дітей-жертв часто формується низька самооцінка, переконання, що вона гірша за інших. Через це дитині, а далі і дорослому важко домогтися поваги оточуючих, досягти успіху в житті.

Власні сім’ї жертв домашнього насилля рідко бувають благополучними, оскільки модель поведінки та стиль взаємин із батьківської сім’ї переноситься у власну. І ставлення до власних дітей буде багато в чому подібне до того, як до дитини ставились її батьки.




Похожие:

Психолого-педагогічний семінар «Насильство та його вплив на психіку дитини» iconПсихолого-педагогічний семінар «Психологічний мікроклімат класу та його вплив на духовний розвиток учня» План проведення семінару
Позитивний мікроклімат класного колективу та його вплив на успішність та відчуття комфорту учнів
Психолого-педагогічний семінар «Насильство та його вплив на психіку дитини» iconНасильство в сім'ї
Найчастіше тільки фізичне насильство ми вважаємо насильством. Нам складно припустити, як часто ми самі демонструємо насильство або...
Психолого-педагогічний семінар «Насильство та його вплив на психіку дитини» iconПсихолого-педагогічний семінар «Конфлікти в освіті: шкільна медіація»
Всі учасники висловлюють думки стосовно видів конфліктів у школі. Всі висловлювання записуються на дошці. У кінці підводиться підсумок....
Психолого-педагогічний семінар «Насильство та його вплив на психіку дитини» iconПоради батькам про насильство в сім’ї. Що ми зазвичай розуміємо під насильством?
Нам складно припустити, як часто ми самі демонструємо насильство або стаємо жертвами
Психолого-педагогічний семінар «Насильство та його вплив на психіку дитини» iconВплив батьківських установок ва розвиток особистості дитини (за В. А. Кан-Калик)
Ніколи не хвалить, відсутня система за­охочень, «шукає дірку в цілому», часто лає
Психолого-педагогічний семінар «Насильство та його вплив на психіку дитини» iconПерелік питань з курсу "Охорона праці в галузі" Адміністрування. Навіщо його застосовують?
Виробничі чинники, вплив яких на працівників в певних умовах можуть призвести до захворювань
Психолого-педагогічний семінар «Насильство та його вплив на психіку дитини» iconІндивідуальний план соціального захисту дитини, яка опинилась у складних життєвих обставинах, дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування на період з до
Набуття дитиною статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування
Психолого-педагогічний семінар «Насильство та його вплив на психіку дитини» iconПривовчанська загальноосвітня середня школа Вплив біоенергетики рослин на здоров’я
Підібраний матеріал містить відомості про біоенергетичний вплив рослин на організм людини та інші корисні поради
Психолого-педагогічний семінар «Насильство та його вплив на психіку дитини» iconДовідка 5 техніко-економічні показники за періодичний термін 7
Але вплив паливно-енергетичного комплексу нерівномірний і залежить від масштабів розвитку його регіональних ланок. Питома вага комплексу...
Психолого-педагогічний семінар «Насильство та його вплив на психіку дитини» iconДовідка 5 техніко-економічні показники за періодичний термін 7
Але вплив паливно-енергетичного комплексу нерівномірний і залежить від масштабів розвитку його регіональних ланок. Питома вага комплексу...
Разместите кнопку на своём сайте:
Документы


База данных защищена авторским правом ©lib2.podelise.ru 2000-2013
При копировании материала обязательно указание активной ссылки открытой для индексации.
обратиться к администрации
Документы