Розкриття поняття «Тривожність». Вправа «Зате». Прояви тривожності у різні вікові періоди icon

Розкриття поняття «Тривожність». Вправа «Зате». Прояви тривожності у різні вікові періоди



НазваниеРозкриття поняття «Тривожність». Вправа «Зате». Прояви тривожності у різні вікові періоди
Дата конвертации25.10.2012
Размер170.57 Kb.
ТипПлан роботи
источник




Психолого-педагогічний семінар на тему:




План роботи


  1. Розкриття поняття «Тривожність».

  2. Вправа «Зате».

  3. Прояви тривожності у різні вікові періоди.

  4. Тривожність і неврози у молодшому шкільному віці. Виступ Пістунової Т. О.

  5. Визначення рівня тривожності учителів.

  6. Психокорекційні вправи для вчителів, спрямовані на зниження тривоги та тривожності

  7. Подолання тривожності у шкільному середовищі.

  8. Висновки



1. Означення поняття «Тривожність»

За останнє десятиліття збільшилась кількість дітей з підвищеним рівнем тривожності. Статті про особливості тривожних дітей часто з’являються на сторінках педагогічних та психологічних фахових видань. Причиною появи великої кількості дітей є нестабільне суспільство, невротизація дорослого населення, яке свої переживання і тривоги проектує підсвідомо на дітей.

Тривожність — індивідуальна властивість особи, риса характеру, що проявляється схильністю до надмірного хвилювання, стану тривоги в ситуаціях, які загрожують, на думку цієї особи, неприємностями, невдачами, фрустрацією. Важливо, що мова йде про психологічну загрозу, тобто таку, що має суб'єктивний характер і не проявляється як фізична небезпека. Такими ситуаціями можуть бути: деякі конфлікти, порівняння людиною себе з тими, хто має певну перевагу, змагання з такими людьми.

Високий рівень тривожності дитини можна розглядати як варіант несприятливого розвитку її особистості. Тривожність буває ситуативною, але може стати й особистісною особливістю.

Кожен з нас опинявся коли-небудь у становищі, яке викликало тривогу і страх. Люди з високим рівнем тривожності перебуваютьу таких ситуаціях майже постійно. Ситуація, яка реально є нейтральною, сприймається ними як загрозлива.

Тривожні діти ж постійно перебувають у напруженному стані очікування неприємностей.

2.Вправа «Зате»

Психолог робить вступ про те, що наше життя наповнене ситуаціями, які викликають занепокоєння, тривогу і підривають віру в свої сили. Але, як відомо, значимість ситуації і її забарвлення визначається ставленням до цієї ж ситуації. Тому навіть неприємні обставини можна пом’якшити, якщо скоригувати своє ставлення до них.

Всі присутні отримують завдання на листочку паперу описати останню неприємність, яка з ними сталася. Всі аркуші із записами складаються у скриньку, а аудиторія ділиться на групи. Представник кожної групи виймає один аркушик з описом проблемної ситуації. Завдання групи – знайти три позитивних моменти, які можна вивести із зазначеної ситуації.

3.Прояви тривожності у різні вікові періоди

Сучасна епоха, насичена соціально-економічними перетвореннями, створила умови для збільшення тривоги й хвилювань. Як відомо, тривогу і хвилювання на емоційному і розумовому рівні дорослі передають своїм дітям.

У країні виросло число родин, неблагополучних в економічному, психологічному, педагогічному аспектах.

Сьогодні існує тенденція зростання неповних сімей та сімей з однією дитиною. При цьому відмічено, що найбільш схильні до розвитку тривожності єдині діти в родині, які стають центром батьківських турбот і тривог. У сім'ях, де є присутнім емоційна напруга, також створюються умови для розвитку тривожності у дитини. Діти старшого дошкільного віку дуже чутливі до конфліктних відносин батьків.

Аналіз сучасної літератури, присвяченої проблемам дитячої тривожності, і досвід консультування дозволяють представити причини розвитку тривожності у дітей таким чином:

-- відсутність у дітей відчуття фізичної безпеки;

- відкидання і ворожість, що демонструються дорослими;

- дитина, як дзеркало, відображає батьківські тривоги;

- до дитини пред'являються завищені вимоги;

- авторитарний стиль спілкування дорослого з дитиною;

- негнучка, догматична система виховання;

- несприятливі мікросоціальної та побутові умови;

- протиріччя між високими домаганнями, викликаними захвалювання і реальними можливостями дітей.

У дітей молодшого дошкільного віку тривожність - явище рідкісне і, як правило, носить виражений характер. Чим старша дитина, тим конкретніше, реалістичніше його тривоги. Якщо маленьких дітей турбують надприродні чудовиська, що прориваються до них через поріг підсвідомості, то старших дошкільнят вже буде турбувати ситуація, пов'язана з насильством, очікуванням, глузуванням.

Тривога далеко не завжди виступає в явній формі, оскільки є досить тяжким станом. І як тільки вона виникає, в душі дитини включається цілий набір механізмів, які "переробляють" цей стан у щось інше, нехай теж неприємне, але не настільки нестерпне. Це може невпізнанно змінити всю зовнішню і внутрішню картину тривоги.

Найпростіший з психологічних механізмів спрацьовує практично миттєво: краще боятися чогось, ніж невідомо чого. Так виникають дитячі страхи. Страх - "перша похідна" тривоги. Його перевага в його визначеності, в тому, що він завжди залишає якийсь вільний простір. Якщо, наприклад, дитина боїться собак, то може гуляти там, де собак нема, і відчувати себе в безпеці. Дитина може панічно боятися самостійного виходу у двір, і в основі цього лежить сімейний конфлікт, глибоко переживає ім. Хоча страх в порівнянні з тривогою дає дещо більше почуття безпеки, все ж таки і цей стан, жити в якому важко. Тому, як правило, переробка тривожних переживань на стадії страху не закінчується. Чим старше діти, тим рідше прояви страху, і тим частіше - інші, приховані форми прояву тривоги.

У деяких дітей цю захисну функцію виконують певні ритуальні дії, які "охороняють" їх від можливої небезпеки. Прикладом може служити дитина, який намагається не наступати на стики бетонних плит і тріщини в асфальті. Негативна сторона таких ритуалів - певна ймовірність переростання подібних дій в неврози нав'язливості.

Однак, необхідно враховувати, що тривожний дитина просто не знайшов іншого способу боротьби з тривогою. При всій неадекватність і безглуздість таких способів їх потрібно поважати, не висміювати, а допомагати дитині іншими методами "відреагувати" на свої проблеми, не можна руйнувати "острівець безпеки", нічого не даючи натомість.

Наріжним багатьох дітей, їх порятунком від тривоги є світ фантазій. У фантазіях дитина дозволяє свої невирішені конфлікти, в мріях знаходять задоволення його незадоволені потреби. Сама по собі фантазія - чудова якість, властива дітям, що дозволяє людині виходити за межі дійсності, будувати свій внутрішній світ, не скутий умовними рамками, творчо підходити до вирішення різних питань. Однак, фантазія не повинна бути повністю відірвана від реальності, між ними повинна бути постійна взаємозв'язок.

Фантазії тривожних дітей, як правило, позбавлені цієї властивості. Мрія не продовжує життя, а, скоріше, протиставляє себе їй. Якщо в житті дитина не товариський, у нього мало друзів, то у мріях він є лідером дитячої компанії і здійснює героїчні вчинки, що викликають у всіх захоплення. Те, що такі діти насправді могли б досягти предмета своїх мрій, їх, як не дивно, не цікавить, навіть якщо це коштує незначних зусиль. Реальні їхні переваги і перемоги чекає та ж доля. Вони, взагалі, намагаються не думати про те, що є насправді, оскільки всі реальне для них наповнене тривогою. Власне кажучи, реальне і фантазійне у них міняється місцями: вони живуть саме в сфері своєї мрії, а все, що за межами цієї сфери сприймається, як важкий сон.

Проте, такий догляд в ілюзорний світ недостатньо надійний - рано чи пізно вимоги великого світу увірвуться в світ дитини, і потрібні будуть більш ефективні методи захисту від тривоги.

Вивчаючи дитячий вік, Ерік Берн прийшов до висновку, що є тривожні діти, які приходять до прості висновки , - щоб нічого не боятися, потрібно зробити так, щоб боялися мене. Тому агресивна поведінка часто буває формою приховування особистої тривожності. Тривожність іноді дуже важко розгледіти за агресивністю. Самовпевнені, агресивні, при кожному зручному випадку принижують інших, тривожними аж ніяк не виглядають. І, тим не менше, нерідко в глибині душі у таких дітей ховається тривога. А поведінка і зовнішній вигляд - лише способи позбавлення від почуття невпевненості в собі, від усвідомлення своєї нездатності жити, як хотілося б.

Таким чином, тривожність відбивається на всіх сферах життєдіяльності дитини, помітно погіршуючи його самопочуття і ускладнюючи відносини з навколишнім світом. При цьому причини формування високого рівня тривожності як в природних, генетичні чинники розвитку психіки дитини, так і - причому більшою мірою - в соціальних. Якщо перші чинники формування тривожності важко піддаються корекції, то для корекції соціальних факторів цілком можливо створити відповідні умови, щоб подолати розвиток високого рівня тривожності в дитячому віці.

Високий рівень тривожності дитини можна розглядати як варіант несприятливого розвитку її особистості. Тривожність буває ситуативною, але може стати й особистісною особливістю. Тривожність — це індивідуальна психологічна особливість, яка виявляється в підвищеній схильності почуватися занепокоєним за будь-яких життєвих ситуацій, у тому числі тих, які взагалі не можуть викликати тривоги.

Висока тривожність стає стійкою, якщо батьки та вчитель постійно незадоволені навчальною роботою дитини і від них дитина постійно отримує тільки зауваження, докори, інші різновиди негативного оцінювання. Припустимо, що дитина занедужала, відстала від однокласників і їй важко знову розпочати брати участь у процесі навчання. Якщо тимчасові труднощі, які доводиться долати дитині, дратують оточуючих, то у дитини виникає тривожність, острах зробити щось погано, неправильно. Негативний результат можна отримати і в ситуації, коли дитина навчається цілком успішно, але батьки очікують від неї чогось більшого та висувають до неї завищені вимоги, а також якщо навчання шестирічних дітей жорстко регламентовано.Наслідком збільшення тривожності у дитини є зниження рівня її самооцінки, яке, у свою чергу, спричиняє зниження навчальних досягнень, закріплення неуспіху. Непевність у собі викликає в дитини бажання бездумно дотримувати вказівок дорослого, пасивність, формальне засвоєння здобутих знань, острах виявити будь-яку ініціативу.
За таких умов дорослі можуть припуститися невиправної помилки: незадоволені продуктивністю навчальної роботи дитини, що день у день знижується, вони починають більше зосереджуватися під час спілкування з нею на проблемних питаннях, що підсилює емоційний дискомфорт, який відчуває дитина. Як наслідок маємо зачароване коло: несприятливі особистісні особливості дитини відбиваються на якості її навчальної діяльності, низька результативність цієї діяльності викликає відповідну реакцію оточуючих, а ця негативна реакція, у свою чергу, підсилює сформовані в дитини негативні особливості. Подолати це зачароване коло можна — необхідно змінити настанови й оцінювання батьків і вчителів щодо навчальної діяльності дитини. Близьким дорослим потрібно зосереджувати увагу на найменших досягненнях дитини, не сварячи її за окремі недоліки,— це дозволить знизити рівень тривожності дитини, сприятиме успішному виконанню нею навчальних завдань.
Фахівці вважають, що в дошкільному та молодшому шкільному віці тривожнішими є хлопчики, а після 12 років — дівчатка. При  цьому дівчатка більше хвилюються через взаємини з іншими людьми, а хлопчиків більше турбують покарання.Наприклад, низька успішність або який-небудь негарний учинок дівчинки викличуть у неї переживання, що педагог або батьки  погано про неї подумають, а подружки не товаришуватимуть із нею. В аналогічній ситуації хлопчик, швидше за Рівень тривожності дитини багато в чому залежить від тривожності дорослих, які її оточують: висока тривожність педагога або батьків передається дитині.
Тривожність дітей може підвищуватися і в тому разі, якщо батьки незадоволені своєю роботою, житловими умовами, матеріальним становищем тощо.
Навчальна тривожність починає формуватися в дошкільному віці. Цьому можуть сприяти як авторитарний стиль роботи вихователя, так і завищені вимоги батьків, постійне порівняння своєъ дитини з рештою дітей. У деяких родинах упродовж усього року точаться розмови про вибір «гідної» школи та досвідченого вчителя.
Така заклопотаність батьків, звісно, передається дитині. Крім цього, батьки наймають дитині безліч учителів, які готують дитину до школи. І незміцнілий, неготовий до такого інтенсивного навчання організм дитини іноді не витримує: дитина почитиє хворіти, у неї зникає бажання вчитися, а тривожність щодо майбутнього навчання стрімко збільшується.
Зазначимо, що після шести тижнів від початку навчального року рівень тривожності зазвичай підвищується в усіх школярів, у них виникає потреба в 7-10-денному відпочинку.
У дитячому садочку діти часто відчувають острах розставання з батьками. Необхідно пам'ятати, що у віці двох-трьох років цей острах є припустимим і зрозумілим. Якщо ж дитина і в підготовчій групі постійно плаче під час розставання з батьками, не зводить очей із вікна, очікуючи на появу батьків, на це варто звернути особливу увагу.
Якщо впродовж чотирьох тижнів дитина залишається пригніченою і сумною, плаче під час розставання, відмовляється йти до дитячого садочка, боїться спати та залишатися на самоті, прокидається вночі від кошмарів, скаржиться на головний біль, біль у животі та інші фізіологічні розлади, то можна припустити, що в дитини справді спостерігається острах розставання і вона потребує допомоги спеціаліста.
Як правило, тривожні діти не повідомляють про свої проблеми відверто, а іноді навіть приховують їх. Звісно, усім дорослим відомо, що не можна порівнювати дітей одне з одним.  Крім цього, під час виховання таких дітей бажано уникати будь-яких змагань і видів діяльності, умовами яких є порівняння досягнень одних дітей із досягненнями інших.
У ситуації з тривожною дитиною краще порівняти досягнення дитини з її ж результатами, які було отримано, наприклад, тиждень тому. Навіть якщо дитина зовсім не впорається із завданням, у жодному разі не можна говорити, що вона виконала його гірше за решту дітей.
Виховуючи тривожних дітей, не рекомендується також робити щось таке, що передбачає врахування швидкості; не можна підганяти та квапити їх; необхідно, як ми вже згадували, уникати змагальних моментів під час повсякденної діяльності та ігор. Включення дитини в будь-яку нову ситуацію повинно відбуватися поступово, починаючи з поетапного знайомства з людьми, повідомлення правил, умов, звикання до приміщення та ін. Важливо хвалити таких дітей навіть за незначні успіхи, відзначати їх у присутності інших людей — це підвищує самооцінку тривожної дитини. Похвала обов'язково повинна бути щирою, тому що діти гостро реагують на фальш; дитина обов'язково повинна знати, за що її похвалили.Намагайтеся робити дитині якнайменше зауважень. Будьте послідовними у своїх діях, не забороняйте дитині без будь-яких причин те, що дозволяли їй раніше.
Нагадуємо, що причинами тривожності та пасивності можуть бути: неуважність батьків, напружені емоційні обставини вдома, суперечливі  вимоги дорослих, а також дитячі страхи. Зрозуміло, що пасивна життєва позиція не сприяє розвитку та самореалізації: тривожні діти почуваються безпомічними, бояться розпочинати нові види діяльності, мають незначний досвід спілкування порівняно з однолітками. Як наслідок — рівень самооцінки дитини знижується.
Для тривожних дітей характерними є також і соматичні проблеми: біль у животі, головний біль, запаморочення, спазми в горлі, утруднений поверхневий подих; під час проявів тривожності вони часто відчувають сухість у роті, клубок у горлі, слабкість у ногах, прискорене серцебиття.
Уважні та турботливі батьки і педагоги, звісно, розуміють, що такі діти завдають певних турбот і проблем, але саме ці турботи та розв'язання саме цих проблем сприяють розвиненню особистості дитини.

4. Тривожність і неврози у молодшому шкільному віці.

(Виступ Пістунової Т. О.)

5. Визначення рівня тривожності учителів

Для дослідження використовується Методика виміру рівня тривожности Тейлора (адаптація Т.А.Нємчінова)

6. Психокорекційні вправи для вчителів, спрямовані на зниження рівня особистісної тривожності

(додаються )

7. Подолання тривожності у шкільному середовищі

Емоційне переживання невдач, помилок, неуспіху людиною має реальне вираження у стані людини, у типі її реагування на всі події, до яких вона має відношення, на стиль, манеру поведінки в соціумі. Вивчення специфіки, конкретних ознак тривожної поведінки учнів дає змогу сформувати шляхи до емоційного комфорту.

Дослідження свідчать, що поведінка із загрозою емоційному благополуччю на робочому місці у співпраці та контакті з іншими учнями позначена закріпленням страху в них у навчально-виховному процесі шкіл нового типу.

Тривожна поведінка має ряд постійних характеристик:

  • постійне очікування негативних оцінок, а з ними — і наслідків у відповідь на свої
    думки (відповіді) з боку: учителів, однолітків та батьків;

  • прагнення обмежити свою участь у диспутах з іншими, щоб уникнути небажаних
    для них натяків на низький рівень інтелек­туальних і творчих здібностей;

  • приниження своєї персони, постійне шкодування про свої помилки у спілкуванні,
    взаєминах з референтною групою осіб;

  • низька мовна продуктивність у контакті з учителем, коли йдеться про прості,

здава­лося б, речі;

• підвищене почуття невпевненості у власних силах під час роботи, відповідей, розповіді про себе.

Причини пер­шого порядку поведінки, які пригнічують особистість, обмежують розмах її активності й ініціативних дій, найчастіше приховані в авторитеті, владі дорослих, які керу­ють навчальним процесом у школі. Причинами другого порядку є внутрішні механізми особистості. Досвід її помилок, колишніх непорозумінь, помилкових кроків у контакті з партнерами погіршують само­почуття особистості в нових ситуаціях спіл­кування і спільної роботи з ними. Саме досвід нез'ясованих причин розбіжностей, пере­шкоду контакті блокує швидкість розуміння намірів партнерів, провокує особистість на найгірші припущення щодо себе. Зростання тривожності, зайвої стурбованості щодо своєї співпраці з однолітками у класі (групі), з педагогами знижує здатність особистості долати перешкоди у спілкуванні.

Систематично повторюваний варіант пережитого стану з явною відсутністю надій­них схем самозахисту і схем продуктивних способів розв'язання нових соціально-пси­хологічних завдань у соціумі і є тривожною поведінкою.

Найбільш загрозливими для тривожних дітей вчені називають:

  • ситуацію оприлюднення їхньої думки,їхньої оцінки, захисту і критеріїв свого варіанта, розв'язання спільних завдань і прогнозів успіху;

  • ситуацію діалогу з членами референт­ної групи під час розподілу відповідальності
    та сфер впливу в групі (класі);

  • ситуацію захисту своєї позиції лідера у співпраці з партнерами по роботі, у диспуті
    щодо значущої для особистості проблеми;

  • ситуацію, коли під час полеміки треба залучити на свій бік однодумців з-поміж
    однолітків;

  • ситуацію контрольної роботи, колок­віуму й екзамену з навчального предмета;

  • ситуацію доказу свого прогнозу щодо успіху в розпочатій спільній справі класу,
    групи.

Серед причин такого нестабільного стану є зовнішні обставини і внут­рішні передумови самої особистості:

  • ситуації групового егоїзму з намаган­ням придушити інших, тримати їх у своїй
    залежності;

  • ситуації навішування ярликів (бовдур, дебільний підхід, дурні міркування, «курячий
    розум») і дискредитацію інтелектуального потенціалу особистості;

  • ситуації явної несумісності у смаках, думках із найближчим оточення.

Подолання й успішне розв'язання шко­лярами таких проблем у навчальній ситуації потребує від них урахування своїх можли­востей і знання перебігу ситуації, до якої вони потрапляють з конкретною ілюстра­цією стратегії свого рішення.

Основні риси тривожної поведінки:

  • скутість, низька мовна продуктивність у діалозі з конкретним колом осіб (учителями, батьками, однолітками), несумісність стилів поведінки);

  • прагнення самообмеження в контактів з однолітками, побоювання їхніх натяків із приводу інтелектуальних здібностей і вихованості;

  • самоприниження, гіркий жаль про помилкові дії щодо тих, від кого залежить її подальше емоційне благополуччя на робочому місці;

  • постійне передбачення невдач, най­гіршого варіанта розвитку подій, результатів спланованої роботи;

  • своєрідна форма заклопотаності своїм недостатньо естетично вираженим зовніш­нім виглядом, модним стилем;

  • прямий острах утратити авторитет у референтній групі, утратити довіру близьких, друзів.

Тривожна поведінка, дуже чітко виявляється в зовнішньому вигляді учнів: рухова і мовна скутість, розгубле­ність, пасивність (відмова від участі в роз­важальних заходах), низька ініціативність, відстороненість від оточення. Особистість ніби добровільно обирає стратегію «невтру­чання» з підстрахуванням, що тонко визна­чив А.Чехов: «Аби чого не трапилося».Стан заклопотаності, німої пригніченості не має тривати довго. Це психологічно при­пустима для людини норма реагування на дієвий бік своєї життєдіяльності. Уміло роз­поділивши свої резерви будь-яка особистість може самотужки впоратися з фобіозністю як загрозою її майбутньому. Однак соціальні умови через свою складність, можуть ство­рювати для особистості (особливо в дитячому віці) такі бар'єри, які вона не зможе подолати без психологічної допомоги та підтримки дорослих. Тоді з'являється небезпека, що і здібності особистості, і її характер, якими б сильними вони не були, не сприятимуть прогресу особистості в подоланні життєвих бар'єрів. Досвід колишніх невдач накладає свій відбиток на становлення до них у

майбутньому. У такому подоланні бар'єрів небезпечне повторення, у якому виявляється сформованість, здібності й характер, їхня орієнтація на не успіх, а на невдачу.

Школа має надавати учням психологічну підтримку. У навчальному процесі мають бути ігрові елементи з перевтіленнями учнів (студентів і педаго­гів), із залученням їх до уявних ситуацій. Навчальний процес доцільно формувати за сценарієм учителя із застосуванням психодрам і психотрагедій, із грою сту­дентами й учнями конфліктуючих сторін. Використання тренінгових занять дає змогу кожному учаснику розробляти свій кодекс поведінки. Бажано ознайомити учнів стар­ших класів із базовими поняттями, які дадуть учням змогу відшукати найважливішу для їхнього психічного здоров'я інформацію. У пошуках емоційного комфорту й само­захисту від негативного фактажу на екранах телевізора й у газетах людина має сама вести розробку тактик збереження свого фізично­го та психічного здоров’я.

8.Висновки

Таким чином, тривожність відбивається на всіх сферах життєдіяльності дитини, помітно погіршуючи його самопочуття і ускладнюючи відносини з навколишнім світом. При цьому причини формування високого рівня тривожності як в природних, генетичні чинники розвитку психіки дитини, так і - причому більшою мірою - в соціальних. Якщо перші чинники формування тривожності важко піддаються корекції, то для корекції соціальних факторів цілком можливо створити відповідні умови, щоб подолати розвиток високого рівня тривожності в дитячому віці.

Суттєвим є дотримання конкретних умов подолання особистісної тривожності школярів, пов’язаних з факторами, які її викликають.

А саме: створення дитині комфортних психофізіологічних умов перебування в школі;  культивування педагогом доброзичливості, взаємодопомоги, взаємопідтримки у стосунках між учнями класу в процесі навчальної діяльності; підтримання в класі атмосфери прийняття дитини, захищеності, незалежно від досягнень у навчанні; розширення взаємної довіри, підтримки між вчителем і учнем, учнем і однокласниками; забезпечення педагогом індивідуального підходу в навчанні і вихованні молодших школярів; розвиток їх індивідуальності та самостійності; розробка разом з психологом необхідної для цього стратегії і тактики по розвитку довільності,  оволодінню компонентами навчальної діяльності, формуванню пізнавальної, емоційно-вольової, мотиваційної; використання по відношенню до тривожних дітей розгорнутих критеріїв педагогічної оцінки; застосування змістових  суджень з  максимальним звуженням і конкретизацією сфери їх дії; використання порівняльних оцінок власних успіхів дитини.


Психокорекційні вправи для вчителів, спрямовані на зниження рівня особистісної тривожності

Вправа «Марія Іванівна».

Уявіть собі вашу неприємну розмову, напри­клад, із завучем. Умовно назвемо її Марія Іванівна, що дозволила собі нечемний тон у розмові з вами і несправедливі зауваження/Закінчився трудовий день і по дорозі додому ви ще раз пригадуєте неприємну бе­сіду й почуття образи захльостує вас. Це шкідливо для вашої психіки: на тлі психологічної втоми після робочого дня розвивається психічне напруження. Ви намагаєтеся забути образу, але вам це не вдається. Спробуйте піти від противного. Замість того, щоб насильницьким чином викреслити Марію Іванівну зі своєї пам'яті, спробуйте, навпаки, макси­мально наблизити її. Спробуйте по дорозі зіграти роль Марії Іванівни: наслідуйте її ході; програвайте її міркування; її сімейну ситуацію, на­решті, її відношення до вашої розмови. Через кілька хвилин такої гри ви відчує полегшення, спаде напруження. Зміниться ваше ставлення до конфлікту, до Марії Іванівни, можливо, ви зможете побачити в ній щось позитивне.


^ Вправа «Перша фраза».

Ви йдете по шкільному коридорі. Назустріч вам йде знайома вчителька. Підійшовши одне до одного, ви зупиняєтеся, щоб перекинутися парою слів. Така скороминуща бесіда може пройти для вас майже непомітно, ви залишитеся як би «всередині себе», реальне переживаючи тільки власний стан і настрій. Але якщо ви хочете бути людиною тонкою і чутливою, то, наближаючись до вчительки, постарай­теся настроїтися на розмову з нею. Уважно подивіться на її обличчя, ходу, відчуйте ритміку її рухів. Вийдіть за межі свого «Я» і приготуйтеся зрозу­міти «Я» іншої людини. Нехай ваша перша фраза максимально відповіда­тиме душевному стану вашої співбесідниці. Наприклад: «В тебе чудовий вигляд! Як тобі це вдається?». Ця фраза доречна, якщо ваша партнерка в гарному настрої. Якщо ви побачите сумне обличчя, то тоді першою фразою буде: «Щось трапилося? Тобі потрібна моя допомога?




Похожие:

Розкриття поняття «Тривожність». Вправа «Зате». Прояви тривожності у різні вікові періоди iconТест шкільної тривожності Філіпса Мета
Мета. Вивчити рівень і характер тривожності, пов'язаної зі школою, у дітей молодшого шкільного віку
Розкриття поняття «Тривожність». Вправа «Зате». Прояви тривожності у різні вікові періоди iconЛистопад, 2009р. Особливості втілення проектної технології у початкових класах
Проектування в початковій школі має свою специфіку: слід враховувати вікові та психологічні особливості учнів бо зрозуміло, що бачити,...
Розкриття поняття «Тривожність». Вправа «Зате». Прояви тривожності у різні вікові періоди iconШкільна тривожність рекомендаційний список літератури (27 джерел інформації за 2001 2009 рр.) Укладач: О. А. Садохіна
Важливо визначити шляхи допомоги школяру, оскільки тривожність знижує його потенціал, успішність, гальмує розвиток особистості
Розкриття поняття «Тривожність». Вправа «Зате». Прояви тривожності у різні вікові періоди iconВікові особливості учнів що необхідно знати батькам про вікові особливості дітей. Початкова школа ( молодший шкільний вік 6-10 років)
Молодший шкільний вік є важливим у становленні особистості дитини, бо саме тоді закладаються основи особистісного розвитку учнів...
Розкриття поняття «Тривожність». Вправа «Зате». Прояви тривожності у різні вікові періоди iconУрок №23 7 клас. Узагальнення І систематизація знань з теми «Початкові хімічні поняття»
Ціль: узагальнити І систематизувати знання про початкові хімічні поняття, хімічні формули, хімічні реакції, хімічні речовини; закріпити...
Розкриття поняття «Тривожність». Вправа «Зате». Прояви тривожності у різні вікові періоди iconТривожність – стан людини, що характеризується підвищеної схильністю до переживань, побоювань І занепокоєння, має негативне емоційне забарвлення. Психіка дитини формується в перший рік її життя. У цей час дитині як ніколи потрібні мама
Не знає, коли на маму можна покластися і чи можна їй довіряти. Така недовіра зерно в родючому грунті, з якого виростає тривожність....
Розкриття поняття «Тривожність». Вправа «Зате». Прояви тривожності у різні вікові періоди iconРеферат на тему: " Естетика Київської Русі" Естетика філософська наука, яка вивчає сферу естетичного як специфічні прояви цілісного
Естетика філософська наука, яка вивчає сферу естетичного як специфічні прояви цілісного відношення між людиною і світом і область...
Розкриття поняття «Тривожність». Вправа «Зате». Прояви тривожності у різні вікові періоди iconКурсова робота Поняття, ознаки та види злочинів План
Визначення поняття злочину в законодавстві та теорії права в Україні. Ознаки злочину
Розкриття поняття «Тривожність». Вправа «Зате». Прояви тривожності у різні вікові періоди iconРеферат на тему: Одновимірні випадкові величини Поняття події в теорії ймовірностей являє собою абстрактну модель певної якісної ознаки, що
Подальший розвиток теорії ймовірностей потребував уведення такого нового поняття, як випадкова величина — абстрактної моделі кількісної...
Розкриття поняття «Тривожність». Вправа «Зате». Прояви тривожності у різні вікові періоди icon1. поняття бюджета як економічної І як правової категорії > поняття бюджетного права, його предмет та метод
Його поява пов’язана з відділенням державних фінансів монарха, обмеженням влади останнього, переходом до демократичних засад управління...
Разместите кнопку на своём сайте:
Документы


База данных защищена авторским правом ©lib2.podelise.ru 2000-2013
При копировании материала обязательно указание активной ссылки открытой для индексации.
обратиться к администрации
Документы