Свято казки Вступне слово вчителя «Забута казка — це золоте намисто, яке впало на морське дно» icon

Свято казки Вступне слово вчителя «Забута казка — це золоте намисто, яке впало на морське дно»



НазваниеСвято казки Вступне слово вчителя «Забута казка — це золоте намисто, яке впало на морське дно»
Дата конвертации04.12.2013
Размер113.49 Kb.
ТипДокументы
источник

Багмет Л.Є, вихователь ГПД ЗНЗ № 35 м. Чернігова.


Свято казки

Вступне слово вчителя

«Забута казка — це золоте намисто, яке впало на морське дно», — кажуть старі люди. І щоб не втратили наступні покоління такої намистинки, мандрують рідним краєм фольклористи, розшукуючи народ­них мудреців, які зберігають у пам'яті безліч народних оповідань, пісень та прислів'їв.

Казки упродовж віків були і залишаються чарівними провідниками доброти і милосердя. Перегортаючи сторінки улюблених казок, ви зрозумієте, що казки — то наші великі вчителі, які спочатку виховують, а вже потім розважають. У казках народ завжди цінує людину, її якості, яка вона: добра чи зла, правдива чи підступна, що несе своїм існуванням іншим людям?

Казка — це дитинство людства і його мудрість. Читай­те і слухайте казки, легенди, пісні, прислів'я приказки, притчі. Вивчайте їх, переказуйте. Нехай віки ідуть по світу, нехай живуть серед нас і після виховують синів і дочок нашої землі, нашого як тре­ба по правді жити. Творчість українського народу згурто­вує українців і водночас братає з іншими народами, бо в усьому світі цінуються закладені в казці чи лісні мораль, любов і повага до людини-трударя, мужнього обранця добра і краси, захисника рідної землі.

Віриться, що для вас, як і для всіх дітей, так само близьке і рідне є з дитинства чарівне слово маминої пісні, бабусиної розповіді, і хай від колиски через усе життя супроводжуватиме вас казка.

(Діти співають пісню «Казкарята»)

Ми маленькі казкарята,

Фантазери хлопчики й дівчата.

Про все на світі хочем знати,

В незвичайній казці побувати.

Приспів:

Казочко, казочко, ти приходь до нас,

Завжди в усміхнений наш зелений клас.


Нам шепоче казочку листочок,

Ми складемо казку про дубочок.


Нам шепоче казочку стеблинка,

Ми складемо казку про травинку.

Приспів.

В нашій школі голубі віконця,

Наша школа завжди повна сонця,

В ній живуть квітки і пташенята,

І бджілки, й малесенькі звірята.

Приспів.

Все у нашій школі оживає,

А чому, лиш казкарята знають.

Будь із нами, казочко чарівна,

Ти природи таємниць царівна.

^ 1-й учень.

Існує книг багато на землі,

Вони цікаві, мудрі та повчальні,

Та кожен з нас, дорослий чи малий,

Казки читає — дуже вони гарні.

^ 2-й учень.

Казка — це світ, чарівний та незвичний,

Казка — це диво, сповнене краси.

Поринуть у казку — це ж бо так цікаво,

Це справді свято, радість для душі.

^ 3-й учень.

У казці звірі свою мову мають,

Дерева розмовляють, мов живі,

Добро і правда завжди зло долають,

Тому і люблять казку діти всі.

^ 4-й учень.

Мудра казко, казко-чарівнице,

Ти даруєш ласку,

Вчиш ростить пшеницю.

Поведи нас за собою в світ Прекрасний і чудовий.

Вчитель. Давайте розгадаємо кросворд, щоб з'ясувати, кого ж не вистачає на нашому святі.



— Я читатиму завдання-уривки з казок, а ви будете відгадувать назву казки. Той, хто відгадає, вийде і впише назву казки у відповідний рядок.

1. «Баба діда за сорочку, дочка бабу за торочку...».

(«Ріпка»)

2. «Уліз і ведмідь — семеро стало...».

(«Рукавичка»)

3. «Я не пила, я й не їла: тільки бігла через місточок, та вхопила кленовий листочок, бігла через гребельку, та вхопила водиці крапельку...».

(«Коза-Дереза»)

4. «А лисичка його гам! Та й проковтнула».

(«Колобок»)

5. «А мишка бігла, хвостиком зачепила і розбила яєчко».

(«Курочка Ряба»)

— Яке слово утворилося у виділених клітинках?

— Так, на святі не вистачає Казки. Давайте разом по­кличемо її.

Всі. Казко! Казко! Ходи до нас!

(Під звук сопілки входить дівчина, сукня якої «прикраше­на» ілюстраціями казкових героїв).

Казка.

Вітаю вас, дорослі і малі,

Від всіх казок низенький вам уклін.

Я — казка мудра, хочу вам сказати,

Що кожен з вас мене повинен знати.

Бо, кажуть, казка вчить на світі жити,

Та правду й волю завжди боронити.

Я, друзі, казка добра і чарівна.

Мене ви знаєте і любите, мабуть.

(Заходить Біпосніжка).

Білосніжна. Так, мабуть, немає в світі людини, яка б не любила казки. Всі ми: і дорослі, і маленькі, із задоволен­ням слухаємо, читаємо, дивимось їх по телебаченню, а ви, я знаю, самі складаєте та інсценізуєте їх. Зараз ми пе­ревіримо, чи уважно ви читаєте казки.

Завдання: «З якої казки вони прийшли?»

(Заходять герої з казок і розповідають віршик, що харак­теризує героя з казки, а учні називають казку, де зустрічається той чи інший персонаж).

Старенька бабуся у лісі жила,

Гостинці для неї онука несла.

Хто дівчинку цю по дорозі зустрів?

Як казка ця зветься? Хто б відповів?

(«Червона Шапочка»)

До школи прямує хлопчак дерев'яний,

Чомусь потрапляє у цирк полотняний.

Відома ця книжка тобі, чи не так?

В пригодах яких побував цей хлопчак?

(«Пригоди Буратіно»)

На городі виростала,

Сили набирала,

Непомітно, дуже швидко,

Великою стала.

Став тут дід усіх гукати

Та красуню рвати.

А цю казку, діти, ви

Встигли відгадати?

(«Ріпка»)

Підробив він голосок.

Став малим співати.

Здогадалися вони:

Вовк — не наша мати.

(«Вовк і семеро козенят»)

Хто моторчик свій заводить?

З даху в гості хто приходить?

І на свято він дібрався —

Скажем дружно:

«Здрастуй, ... (Карлсон)».

(«Малюк і Карлсон»)

Ой, набридло на віконці

Все на сонечку сидіть.

Я візьму і покочуся,

Щоб побачити весь світ.

(«Колобок»)

Працювала я у хатці,

Танцювала у палаці,

Є така у мене звичка —

Десь губити черевички.

(«Попелюшка»)

Він веселий і не злобний,

Цей хороший дивачок.

З ним господар, хлопчик Робін,

І товариш — П'ятачок.

До прогулянок він ласий,

Є на мед чутливий нюх,

Зветься плюшевий ведмедик,

Всім відомо...

Вінні Пух»)

Вигнав дід козу із хати —

Та й пішла вона блукати:

В зайця хатку відібрала.

Всі козу ту виганяли,

Рак козуню ущипнув,

Зайцю хатку повернув.

(«Коза-Дереза»)

Сидить дівчина в корзині

На ведмежій дужій спині.

А чому ж вона сховалась,

До ведмедя не призналась?

(«Маша і Ведмідь»)

(Білосніжна підводить підсумок цього завдання.

Звучить мелодія сопілки.

Застрибує Баба-Яга на мітлі, проходить між глядачами, кидає мітлу).

Баба-Яга. Оце літала-літала я по світу, і з висоти побачила, що тут щось діється. Коли підлетіла ближче, почула, що це у вас тут свято казки. А я дуже люблю казки, тож не хочу лишатися в стороні. Я теж проведу маленьку гру.

^ Гра «Намалюй обличчя Колобка».

Запрошуються учасники і з заплющеними очима малюють Колобка. Спочатку малюють коло, а потім їх повертають навколо себе, і вони домальовують обличчя.

(Баба-Яга показує всім малюнки, забирає їх і мітлу та летить далі.

Заходить дівчинка в костюмі Червоної Шапочки з кошиком у руках і співає).

^ Червона Шапочка.

Якщо довго, довго, довго, якщо довго по доріжці,

Якщо довго по стежинці бігать, тупати й стрибати,

То напевне, то напевне, то звичайно, то звичайно,

То можливо, то можливо, можна в школу нам попасти,

А-а — вчаться там діти великі й малі,

А-а — знань їм багато дають вчителі,

А-а — там навчаються читати,

А-а — і писати, й рахувати,

А-а — там цікаво всім завжди.

— Привіт усім! Я дуже рада, що ви мене запросили на свято. Але, крім вітання, я теж приготувала для вас вікто­рину.

^ Вікторина «Чарівний кошик».

— У кошику знаходяться речі з казок. Я буду по черзі діставати якусь річ, а ви говоритимете, у якій казці вона зустрічається.

— Бинт («Айболить»)

— Яйце («Курочка Ряба»)

— Горошина («Котигорошка»)

— Ключ («Золотий ключик»)

— Тарілка («Лисиця і Журавель»)

— Солома («Солом'яний бичок»)

— Пір'я («Кривенька качечка»)

— Рукавиця («Рукавичка»)

— Черевичок («Три горішки для Попелюшки»)

— Цибулина («Цибуліно»)

— Яблуко («Срібне блюдечко і наливне яблучко»)

— Дзеркало («Білосніжна і 7 гномів»)

Білосніжка. Гадаєте, звірі не розмовляють? Розмовляють і птахи, і риби, жаби і ящірки, і павуки. Навіть трави, кущі і трава. Тож перенесемося на чарівну галявину казки, а учні старших класів нам покажуть інсценізацію української народної казки «Рукавичка».


^ Вистава «Рукавичка»

Автор.

Якось Дід старий по дрова в ліс ходив,

Та й у лісі рукавичку загубив.

Бігла лісочком тим Мишка маленька.

Бачить: лежить рукавичка старенька.

А вже настала холодна зима.

А в Мишки ні хатки, ні нірки нема.

^ Під музику між ялинкою біжить Мишка. Зігнувшись і тремтячи від холоду).

Вже прийшли зимові дні –

Треба щось робити.

(Помічає рукавичку).

Хатка буде тут мені,

В ній я буду жити.

Автор.

Ось і живе там Мишка – шкряботушка.

Коли скаче Жабка-скрекотушка.

(Під музику до залу стрибає Жабка, бачить рукавичку та и питає).

Жабка. Хтось там є? Чи нікого нема?

Мишка (з рукавички). Я Мишка-шкряботушка. А ти хто?

Жабка.

А я Жабка – скрекотушка

Пусти мене в хатку –

Будемо разом жити,

Разом працювати,

Та удвох дружити.

(Заходить до рукавички).

Автор.

Живуть спокійно в рукавиці

І день, і другий, мов сестриці.

Стрибає по снігу якось Зайчик довговухий.

Замерз. Побачив хатку та й постукав,

(Під музику стрибає Зайчик із шарфом на шиї, зупиняється, тре лапки, переступає з ноги на ногу. Стукає в рукавичку).

Зайчик.

В рукавиці хтось є чи нема?

Бо мене застудила зима.

(Кашляє, три лапки, вуха).

Вуха замерзли,

Захололи й ноги -

В рукавичці б мені

Відігрітись трохи...

Звірятарукавички).

— Я Мишка-шкряботушка,

— Я Жабка-скрекотушка.

(Разом). А ти хто?

Зайчик.

Та я ж Зайчик-побігайчик.

Пустіть мене в хатку,

Будем разом жити,

Разом танцювати,

Та утрьох дружити.

(Зайчика пускають).

Автор.

Дружно так живуть – усі працюють.

Хоч зима надворі — не горюють!

Раптом Вовк біжить. Замерз. Від холоду дрижить.

(Під музику по залу підтюпцем біжить Вовк, дмухає на лапи. Помічає рукавичку і зупиняється).

Вовк.

Яка тепла рукавичка тут лежить,

Тож зимою в рукавичці можна жить.

(Стукає).

Хтось неначе там шепоче,

А мене пускать не хоче.

(Знову стукає).

В рукавиці хтось є чи нема?

В лісі бродить сувора зима.

Звірятарукавички).

— Я Мишка-шкряботушка.

— Я Жабка-скрекотушка.

— Я Зайчик – побігайчик.

(Разом), А ти хто?

Вовк.

Та я ж Вовчок, сірий бочок.

Пустіть мене до себе.

Лякатися не треба,

Будем в мирі разом жити,

Працювати і дружити.

(Вовка пускають).

(Звучить музика (на вибір музичного керівника), падає сніжок (або діти виконують танець сніжинок).

Автор.

А зима все сніжку підсипає…

Білим землю, дерева вкриває.

В кучугурах нелегко ходить.

Ось іде ледве-ледве Ведмідь…

(Під музику, перевалюючись, іде Ведмідь, не втримуєть­ся, падає, на чотири лапи, піднімається, іде далі. Зупиняється перед рукавичкою).

Автор.

Важко лапами переступає,

Бачить рукавичку, та й питає:

Ведмідь.

Ох і злюща настала зима! В рукавиці хтось є чи нема?

Звірятарукавички).

— Я Мишка-шкряботушка,

— Я Жабка-скрекотушка,

— Я Зайчик-побігайчик,

— Я Вовчок, сірий бочок.

(Разом), А ти хто?

Ведмідь.

Я Ведмідь волохатий,

Пустіть до хати

Будем разом жити,

Працювати і дружити.

(Ведмедя пускають).

Автор.

Бігла тим лісом красуня Лисичка,

Бачить: лежить на снігу рукавичка.

(Під музику легко і красиво біжить Лисичка. Зупиняється).

Лисиця.

Хто живе в цій рукавиці?

Відгукніться до Лисиці.

Звірята (з рукавички),

— Я Мишка-шкряботушка,

— Я Жабка-скрекотушка,

— Я Зайчик-побігайчик,

— Я Вовчок, сірий бочок,

— Я Ведмідь волохатий.

(Разом). А ти хто?

Лисиця. Я руда Лисичка.

Буду вам допомагать,

Можу ще й пісень співать,

Пустіть мене до рукавички.

(Лисичку пускають).

Автор.

Дружно так живуть, усі працюють,

Хоч зима надворі — не горюють!

Зайчик носить дрова. Вовчик їх рубає,

А Жабка лопатою сніг розгрібає.

Лисички хату прибирає

І пісню весело співає.

А Мишка у печі борщу наварила

І потім обідати всіх запросила.

(Звірята працюють під музику),

Працюють усі без утоми весь день,

А потім співають веселих пісень.

(Звірята заходять до рукавички. Звідти чути пісню)

Автор.

Якось близько Сорока літала,

На весь ліс вона скрекотала,

Про те, що дужче сонце пригріло

І надворі потепліло.

Що вже тане кругом сніг і лід,

1 до лісу іде знову Дід.

Мовляв, ідуть удвох з Буянком

Шукати рукавицю ранком.

Пес Буянко винюхує слід,

А за ним уже ступає Дід.

(З лісу виходять Дід і пес Буян, Буян нюхає, відшукує слід, і приводить Діда до рукавиці).

Дід.

Добре, що у ліс прийшли,

Рукавицю тут знайшли,

( З рукавиці виходять звірятка, дякують Дідові за рукавичку, яка лютою зимою була їм за хатинку).

Звірята (по черзі).

Тепло нам було зимою в рукавиці.

Кожен скаже вам: «Спасибі», як годиться!

Дід.

І я радий, що без діла не лежала,

І усіх вас рукавиця зігрівала.

Тож на згадку про дружбу таку

Заспіваємо пісню дзвінку.

( пісня про дружбу)

Казка. От і настав час повертатись вам із казкової країни до своїх класів, а мені потрібно іти в своє королівство. А ввечері, коли ви будете лягати спати, ми з вами зустрінемось. До зустрічі!

Вчитель. Давайте, діти, попрощаємось дружно з Казкою. Діти до побачення! До зустрічі!




Похожие:

Свято казки Вступне слово вчителя «Забута казка — це золоте намисто, яке впало на морське дно» iconТема: «Казка вчить, як на світі жити». Казка як жанр фольклору. Зображення в ній життя, поглядів і характерів народів, мрій, бажань і сподівань її творців. Мета
М у засвоєнні поняття «казка як жанр народної творчості», ознайомити з видами народної казки; узагальнити знання про особливості...
Свято казки Вступне слово вчителя «Забута казка — це золоте намисто, яке впало на морське дно» iconВступне слово вчителя
Обладнання: порівняльні таблиці, картки (роздатковий матеріал); плакати, гасла (додаток 1); прислів'я
Свято казки Вступне слово вчителя «Забута казка — це золоте намисто, яке впало на морське дно» iconДокументи
1. /Математичн_ казки/_стор_я про круглих друз_в.doc
2. /Математичн_...

Свято казки Вступне слово вчителя «Забута казка — це золоте намисто, яке впало на морське дно» iconКонкурс на краще знання казки : "Доки живе людина, житиме й казка"
Були собі дід і баба …”. Хто з нас не починав своєї мандрівки в життя саме з цієї простої, як нам здається, але дивовижної багатої...
Свято казки Вступне слово вчителя «Забута казка — це золоте намисто, яке впало на морське дно» iconНародна казка (українська література), література і фольклор скарбниця духовних багатств людства (зарубіжна література), виконання ілюстрацій до казки (образотворче мистецтво)
Тема: Народна казка (українська література), література і фольклор скарбниця духовних багатств людства (зарубіжна література), виконання...
Свято казки Вступне слово вчителя «Забута казка — це золоте намисто, яке впало на морське дно» iconДокументи
1. /Свято вручення в_дзнак ЗОЛОТЕ ЗЕРНО кращим учням та колективам г_мназ_х.doc
Свято казки Вступне слово вчителя «Забута казка — це золоте намисто, яке впало на морське дно» iconНоворічне свято-казка „12 місяців
Звучить музика новорічного хороводу. Діти ланцюжком заходять в зал. Стають в коло. Звучить музика „Сніг іде”
Свято казки Вступне слово вчителя «Забута казка — це золоте намисто, яке впало на морське дно» iconІ. Серед поданих слів лише одне відповідає вказаному шифру. Яке це слово?

Свято казки Вступне слово вчителя «Забута казка — це золоте намисто, яке впало на морське дно» iconЕмма андієвська казка про яян
Колись пастушок, переплигуючи зі скелі на скелю за козою, що відбилася від решти, посковзнувся й упав у глибочезне провалля. Коли...
Свято казки Вступне слово вчителя «Забута казка — це золоте намисто, яке впало на морське дно» iconІ. Серед поданих слів лише одне відповідає вказаному шифру. Яке це слово? Виділіть його іншим кольором
Серед поданих слів лише одне відповідає вказаному шифру. Яке це слово? Виділіть його іншим кольором
Разместите кнопку на своём сайте:
Документы


База данных защищена авторским правом ©lib2.podelise.ru 2000-2013
При копировании материала обязательно указание активной ссылки открытой для индексации.
обратиться к администрации
Документы