Дипломна робота Відчуття як активний процес сприймання та обробки інформації Зміст Вступ розділ І icon

Дипломна робота Відчуття як активний процес сприймання та обробки інформації Зміст Вступ розділ І



НазваниеДипломна робота Відчуття як активний процес сприймання та обробки інформації Зміст Вступ розділ І
страница3/5
Дата конвертации30.06.2013
Размер0.72 Mb.
ТипДиплом
источник
1   2   3   4   5

^ 2.3. Процес обробки інформації

Відображення світу через відчуття і сприймання до­сягається у взаємодії людини з довкіллям. Психічні образи не є пасивним відбитком зовнішніх впливів на людину, вони виникають у ході активного здобуття й обробки інфор­мації з середовища. На фізіологічному рівні інформаційна взаємодія суб'єкта з довкіллям виявляється як рефлекс. Від­чуття і сприймання є кільцевими рефлекторними актами з прямими й зворотними зв'язками. Для виникнення відчуття недостатньо збудження рецепторних зон органів чуття і передання нервових імпульсів у відповідні відділи мозку. Досягнувши мозку й зазнавши певної обробки, імпульси по­вертаються до рецепторів, – змінюючи їхній функціональний стан та активізуючи моторні зони. Завдяки таким корек­тивам оптимізується процес введення інформації, регулю­ється рівень чутливості до діючих подразників. Інформація про характер пристосувальних реакцій разом із зовнішньою стимуляцією надходить до центральної нервової системи. Завдяки циклічним процесам обробки та перетворення ін­формації на різних рівнях нервової системи людина має змогу відчути якість та інтенсивність подразника, його три­валість, місцезнаходження в просторі, тобто відобразити всю повноту його властивостей [50, 209].

Вагому роль відіграють рефлекторні зворотні зв'язки у формуванні образів сприймання. Динаміка рефлекторних про­цесів, що забезпечують акти сприймання, с уподібненням до властивостей предметів, діючих на органи чуття. Так, рука, обмацуючи предмет, повторює його обриси. При цьому ма­люнок рухів руки відтворюється у станах збудження рецеп­торів, що знаходяться в м'язах. Ця інформація передається до нервової системи. Так само діє око, що обводить контур предмета й передає інформацію як від сітківки, так і від збуджених рецепторів очних м'язів.

Необхідність рухів очей для формування зорового образу підтверджена дослідами, під час яких зупиняли ці рухи (на­приклад, за допомогою паралізуючих м'язи речовин). Неру­хоме око ставало незрячим — образ втрачав константність, починав розпадатися, і людина взагалі втрачала здатність бачити. Отже, образ сприймання так само, як і відчуття, виникає в ході рефлекторної взаємодії організму з об'єктом і відображає результати цієї взаємодії.

Певну роль у виникненні відчуттів та сприймання віді­грають нейрони-детектори, що розташовані на різних рів­нях нервової системи і виконують функцію вирізнення з безмежної кількості подразників точно фіксованих ознак і властивостей предметів. Наприклад, у сітківці ока жаби є детектори, які реагують лише на рухи невеликих об'єктів округлої форми (це, звичайно, комахи). Якщо в полі зору жаби немає такого об'єкта, її очі не передають до мозку суттєвої інформації. Такий характер сприймання зумовлений наявністю природжених нейронних структур, спро­ектованих на рецепторну периферію. Тепер є підстави говорити не тільки про природжені, а й про набуті в ході індивідуального розвитку детектори, їх наявність свідчить. що в процесі життєдіяльності змінюються критерії селекції інформації.

Фізіологічна рефлекторна активність організму є необ­хідною, але недостатньою умовою відображення дійсності у відчуттях та сприйманні. Схема рефлексу не спроможна пояснити суб'єктивність чуттєвих образів, їх зумовленість установками та інтересами людини, особливостями профе­сійної діяльності тощо.

Процеси відчуття і сприймання необхідно розглядати як дії, спрямовані на розв'язання певних завдань, що станов­лять пізнавальну чи практичну діяльність суб'єкта. Такі дії, названі перцептивними, забезпечують орієнтування в конк­ретній ситуації, виділення найважливіших для розв'язання конкретного завдання аспектів, здійснюють таку обробку інформації від органів чуття, яка веде до побудови образу, адекватного як предметові, так і завданням діяльності. До перцептивних дій належать рухи руки, що з тією чи іншою метою обстежує предмет, очей, що відтворюють контур предмета, виділяючи найсуттєвіші його ознаки. Залежно від завдання людина застосовує різні системи перцептивних дій, здобуваючи за їх допомогою необхідну ін­формацію.

Перцептивні дії — особливий вид дій, що суттєво від­різняються від дій, спрямованих на задоволенім потреб лю­дини [50, 211]. Мета перцептивних дій — не зміна об'єктів та явищ, а одержання корисної інформації про їхні властивості й характеристики. Так, різні системи нерцептивних дій засто­совують геодезист, котрий вивчає рельєф місцевості, і жи­вописець, який художніми засобами відтворює привабливий ландшафт.

Перцептивні дії не зводяться до фізіологічних реакцій, хоча за своїми, механізмами є рефлекторними. Основна ха­рактеристика цих дій визначається змістом взаємодії людини з довкіллям, тобто належить до психологічної, а не фізіо­логічної сфери.

Перцептивні дії в процесі індивідуального розвитку ди­тини виникають спочатку як розгорнуті зовнішньорухові дії руки чи ока, що обстежують незнайомий предмет чи сукуп­ність предметів і створюють їхні моторні копії. Поступово зовнішні перцептивні дії згортаються, втрачають свій зовнішньо-руховий малюнок і створюють систему внутрішніх перцептивних дій, які становлять механізм зрілого сприй­мання. Це сприймання має вигляд миттєвого відображення об'єкта. Якщо дорослій людині доводиться знайомитися з чимось новим або даним у складних умовах спостережен­ня, система її перцептивних дій знову стає розгорнутою, набуває характеру зовнішньорухової активності.

Процес згортання перцептивних дій зумовлений форму­ванням у суб'єкта численних систем еталонів, якими є фік­совані в пам'яті найбільш інформативні ознаки предметів. Величезну кількість таких еталонів людина засвоює в про­цесі цілеспрямованого навчання. Це суспільно вироблені системи фонем рідної .мови, геометричні форми, кольори спектра тощо. Такі специфічно людські еталони підносять відчуття та сприймання на рівень вищих психічних функцій. Еталони, на яких базується чуттєве пізнання, суттєво змен­шують кількість інформації, що вимагає переробки. Достат­ньо вловити лише кілька ознак предмета, щоб сформувався його цілісний образ. Так, ми практично не помічаємо поми­лок у тексті, бо сприймаємо слова такими, якими вони мали б бути. Завдяки наявності в пам'яті багатьох систем еталонів сприймання з процесу побудови образу перетво­рюється у менш складний і розгорнутий у часі процес піз­нання.

Залежно від умов, мотивів, змісту діяльності активізу­ються різні системи еталонів, змінюються системи пер­цептивних дій і на цій основі формуються індивідуально-специфічні образи. Мета діяльності, що зумовлює виділення із ситуації певного змісту й формування необхідних для такого виділення перцептивних дій, називається перцептивною задачею. Отже, в діяльності людина постійно розв'язує різні за змістом численні перцептивні задачі.

Визначальною рисою людського сприймання є те, що воно не зводиться до пошуку й переробки інформації лише на основі індивідуального досвіду. Сприймання людини суспільно зумовлене. Сприймаючи конкретний предмет чи подію, людина звичайно усвідомлює їх як вияв загального і відносить до певної категорії об'єктів чи подій. Будь-яке сприймання с включенням сприйнятого змісту в певну сис­тему понять, що є продуктом суспільно-історичного досвіду. Чим більш різноманітними й глибокими знаннями володіє людина, тим багатшим с її сприймання світу. Музична осві­та розкриває перед нами світ музики, знання таємниць жи­вої природи змінює нашу поведінку під час прогулянки в лісі, дає можливість насолоджуватися спілкуванням із при­родою. А розвинуте сприймання, новий чуттєвий досвід є імпульсом для розвитку мислення і почуттів, оволодіння новими сферами людської практики.

Рівень узагальненості сприймання, його змістовності ви­значає мовне оформлення сприйнятого. Іменування пред­метів та явищ при їхньому сприйманні допомагає вирізняти їх серед подібних, зближати за загальними ознаками з інши­ми, підмінними, повніше й точніше відбивати їхні якісні, кількісні та просторово-часові характеристики й відношен­ня. Суттєві ознаки речей дитина починає виділяти, лише оволодівши мовою, яка є матеріальним засобом закріплення узагальнених понять. Добре сприйнятим є те, що ми може­мо назвати.

У практичній діяльності, процесах розвитку мови й поняттєвого мислення людини системи її перцептивних етало­нів стають більш узагальненими та взаємопов'язаними. Во­ни оформлюються в цілісні схеми й моделі, в межах яких прогнозуються очікувані властивості та зміни дійсності. За­вдяки процесам випереджаючого відображення підвищую­ться швидкість і змістовність обробки інформації, що над­ходить сенсорними каналами.

Процес перебудови механізмів сприймання яскраво ви­являється, наприклад, у розвитку навичок читання. Оволо­діваючи читанням, дитина сприймає текст за допомогою літер, складів, зливаючи звуки у склади й слова. Сприйман­ня тексту протікає дуже повільно і характеризується знач­ною кількісно помилок, зумовленою бідністю еталонів сприй­няття, їх низькою узагальненістю. Розуміння тексту дити­ною відірване від його сприймання: сприймання слова передусім його осмисленню. У подальшому еталони сприйман­ня стають дедалі узагальненішими. Дитина навчається схоплю­вати слова повністю, але робить це не без труднощів, бо розуміння тексту відстає від його сприймання. Доросла людина, що володіє технікою читання, сприймає текст не літера за літерою, а схоплює цілі слова. Це помітно з того, що під час швидкої експозиції (0,1—0,2 мс) ми сприймаємо 4—5 літер, не пов'язаних у слово, і до 20 літер, що складають слово. Не сприймаючи всіх літер слова, читач схоплює найхарактерніші, щоб його впізнати. Досвідчений читач не­рідко сприймає і речення не слово за словом, а схоплює його цілком, спираючись на слова, у яких концентрується основний зміст фрази.

Не тільки сприймання, а й відчуття людини можуть ста­новити зміст пізнавальної діяльності, опосередковуватися іншими психічними процесами. Окремі відчуття можуть сві­домо виділятися людиною з цілісного образу сприймання. Усвідомлюючи особливості предмета, людина виконує ана­літичну діяльність, визначаючи їх словом, вона надає від­чуттю певної визначеності й чіткості

Сприймання та відчуття, що базуються на узагальнених схемах, які відображують об'єктивні структури та відношен­ня дійсності, являють собою опосередковані високоінтелектуалізовані процеси пізнання навколишнього світу. Яскра­вим виявом інтелектуалізованого сприймання с спостережен­ня Спостереження — цілеспрямоване, планомірне сприймання предметів і явищ, у пізнанні яких зацікавлена людина. Спо­стереження характеризується наявністю мети, завдання ви­ділити певні риси й ознаки того, що сприймається, взаємо­зв'язки його складових тощо. Відповідно до мети спостере­ження активізуються різні системи перцептиавних еталонів та перцептивних дій, що сприяє виділенню найбільш важ­ливого чи цікавого в об'єкті.

Спостереження потребує опису сприйнятого, а це. з од­ного боку, допомагає виділити більше його ознак та властивостей, а з іншого — узагальнити матеріал, віднести його до певної категорії чи класу об'єктів та явищ. Отже, сприйман­ня у процесі спостереження невідривне від мислення і мо­ви. Вони поєднуються у спостереженні в єдиний процес розумової діяльності.

Важливим моментом спостереження є план його прове­дення. Він слугує узагальненою схемою процесу спостере­ження, передбачає, що її об'єкті може бути виділене, дає хронологічну послідовність етанів спостереження. Якщо об'єкт складний і спостереження його має трипалий характер, воно розподіляється за планом на окремі частини, підпорядко­вані кінцевій меті [50, 215].

У спостереженні людина часто озброює свої органи чут­тя знаряддями, що розширюють її пізнавальні можливості: мікроскопами, телескопами, радіолокаторами, сейсмографами тощо. Застосування підсилюючих органи чуття приладів за­безпечує розширення можливості чуттєвого пізнання і во­дночас допомагає логізувати його, піднести до рівня твор­чої, перетворюючої навколишній світ діяльності.


^ Висновок до ІІ розділу

Сприймання — психічне відображення предметів і явищ довколишньої дійсності, що виникає і функціонує в процесі життя. Це характеристика пізнавальної функції психіки, яка полягає у створенні чуттєвого образу світу.

На відміну від відчуттів, що відображають тільки властивості предме­тів і явищ, сприймання — цілісний перцептивний (від лат. регсерtіо — сприймання) образ, що містить в собі сукупність властивостей, які отримує індивід за допомогою органів чуттів [19, 259]. Отже, слухові, зорові, дотикові, нюхові, смакові відчуття стають складниками більш високого рівня відобра­ження дійсності. Людині і тваринам це дає змогу орієнтуватись у світі предметів, що їх оточують, і відповідним чином поводити себе.

Сприймання нібито надбудовується над відчуттями, про що свідчить філогенез психіки: спочатку виникає стадія елементарної сенсорної психіки, яка орієнтує організм у властивостях його оточення, а пізніше — стадія перцептивної психіки — відображення носіїв цих властивостей. Відбувається це в процесі діяльності живої істоти, і ця діяльність відповідає умовам, в яких перебуває предмет з притаманними йому власти­востями. Хоча перцептивний образ приходить на зміну сенсорному, проте він вміщує і сенсорний як складову.

Онтогенез у такому випадку загалом повторює філогенез: сприймання з'являється пізніше відчуттів і розвивається на їхньому ґрунті. У немовляти є лише здатність відображати окремі властивості предме­тів, а здатність відображати предмети в сукупності їх ознак формується пізніше. При цьому, як і відчуття, сприймання виникає в процесі пізна­вальної діяльності. Однак її будова вже значно складніша. Складнішою є і природа сприймання.


Розділ ІІІ. Діагностика індивідуальних особливостей відчуттів і сприймання


^ 3.1. Дослідження відчуттів і сприймання

У наш час учитель не завжди має можливість виявити причини труднощів у навчанні і вихованні учнів різного віку, попередити чи подолати відхилення в інтелектуальному чи особистісному розвитку школярів, допомогти їм у вирішенні конфліктних ситуацій. Часто учитель оцінює особистість учня крізь призму свого досвіду та інтуїції, не вникаючи в істинні мотиви його дій та вчинків. В нашому дослідженні ми використовуємо методики діагностики особливостей індивідуального розвитку, які добре адаптовані до умов сучасної школи ,мають високу валідність та надійність. У дослідженні приймало участь 20 учнів 4-Б класу ЗОШ №9 м. Коломиї. Проводячи дослідження з даними учнями ми зясували, що в класі є два учні з проблемами в роботі аналізаторів. Перший – Сергій Х. – має вроджену ваду зору (короткозорість), другий – Іван С. – має, набуту в результаті хвороби, ваду слуху. Для цих учнів використовувався однаковий набір методик. Тільки робота проводилась індивідуально з кожним із них. Дослідження були організовані нами під час проходження практики.

Нижче наведено перелік методик, які були використані:

  • ^ Методика "Дослідження ролі відчуттів у пізна­вальній діяльності людини"[6, 11].

Мета дослідження: встановлення відмінності відчут­тів від сприймання при тактильному розпізнаванні пред­метів.

^ Матеріали та обладнання: набір дрібних предметів для тактильного розпізнавання (ключ, вата, кнопка тощо), пов'язка для очей, секундомір.

Процедура дослідження

Дослідження тактильних відчуттів складається з двох серій і проводиться індивідуально.

^ Завдання першої серії: встановлення особливості так­тильних відчуттів (за словесним описом досліджувано­го), викликаних предметами з набору під час почергового доторкання їх до нерухомої долоні.

Перед першою серією досліджуваному зав'язують очі й дають відповідну інструкцію.

Інструкція досліджуваному в першій серії: "Повер­ніть руку долонею вгору. На долоні під час нашого дослі­дження Ви будете відчувати деякі впливи. Нічого не тор­каючи рукою, дайте словесний звіт тих відчуттів, які бу­дуть виникати. Все, що будете відчувати, говоріть вголос".

Експериментатор послідовно пред'являє предмети для тактильного розпізнавання їх досліджуваним. Час пред'яв­лення кожного з них — 10 секунд. Після цього предмет забирають з руки, а в протоколі робиться запис словесного звіту досліджуваного.

^ Завдання другої серії: встановлення особливості так­тильних відчуттів за словесним описом досліджуваного, коли предмети почергово кладуться на його долоню і доз­воляється обстеження їх цією ж рукою. Друга серія дослі­джень проводиться через дві—чотири хвилини після пер­шої. У другій серії, як і, в першій, досліджуваному зав'я­зують очі і перед тим, як показати предмети набору, дають інструкцію.

Інструкція досліджуваному в другій серії: "По­кладіть руку долонею вгору. Під час нашого дослідження Ви будете відчувати деякі впливи. Вам дозволяється здійснювати рухи рукою. Дайте словесний звіт тих відчуттів, які будуть виникати при цих впливах і рухах долоні руки".

У другій серії експериментатор пред'являє ті ж пред­мети із набору, зберігаючи послідовність та тривалість так­тильного розпізнавання (10 секунд) і записуючи словес­ний звіт досліджуваного у протокол.

Протокол дослідження обох серій експерименту доцільно розмістити на одному загальному бланку.

Після виконання обох серій досліджуваний робить самозвіт про те, як він орієнтувався у впливах на долоню руки, коли була легше розпізнавати предмети і коли склад­ніше.


Досліджуваний __________________

Дата ___________________

Експериментатор ________________

Час ____________________

№ п/п

Предмет

Словесний звіт

У першій серій

У другій серії

Примітка

1.

2.

. .

. .

. .

n.

Ключ

Вата










(заповнену таблицю див. дод. А)


^ Обробка та аналіз результатів

Мета обробки результатів – визначення кількості відчуттів, що дозволили адекватно розпізнати предмет. Кількість названих відчуттів у першій та другій серіях буде вважатися показниками розпізнавання П1 іП2.

Аналізуючи результати, доцільно порівнювати величи­ни показників тактильного розпізнавання в першій та у другій серіях і звертати увагу на те, що розпізнавання впливів, котрі ідуть від предметів, якісно відрізняється.
Як правило, в першій серії досліджувані роблять звіт про окремі властивості предмета, за якими намагаються його визначити і назвати. У другій серії, коли є можливість обстежувати рукою, діє тактильне сприймання, тому біль­шість досліджуваних спочатку визначають предмет, нази­вають його (наприклад, ключ), а потім роблять словесний опис властивостей цього предмета.

Тактильні відчуття в контактному орієнтуванні дуже важливі, бо вони дозволяють людині виживати і навіть навчатися, коди немає слуху і зору, розширюють пізнавальні можливості індивіда, який звик покладатися на свій зір. Дослід із закритими чи зав'язаними очима можуть вико­ристовувати зрячі як спосіб відпочинку після тривалого читання або перегляду фільмів. Свідоме застосування цього способу допоможе переключити увагу, і в разі напружено­го емоційного стану в ситуаціях майбутнього екзамену, очікування оцінки тощо.

  • ^ Методика "Дослідження сприймання часу" [29, 71].

Мета дослідження: визначити ступінь точності сприймання коротких проміжків часу.

Матеріал та обладнання: секундомір і таблиця-протокол дослідження.

^ Процедура дослідження

Дослідження сприймання часу проводиться в парі (досліджу­ваний і експериментатор) і передбачає десять послідовних кроків, у кожному з яких досліджуваному пропонують визначити про­міжок часу без підрахунку і використання годинника. Правиль­ність оцінки проміжку часу експеримент-татор визначає за допо­могою секундоміра. Проміжки часу можуть бути наступними: 30 с, 60 с, 120 с тощо.

Інструкція досліджуваному: «Вам буде запропоновано, не користуючись годинником і не рахуючи про себе, визначити зада­ний відтинок часу. Сигналом початку сприймання часу буде удар олівцем по столу, а завершення — піднімання руки чи команда

«Стоп!».

У таблиці-протоколі експериментатор записує заданий для визначення відтинок часу і названий досліджуваним.

Відтинок часу, запропонований для оцінки, позначається у графі С у секундах; фактичний час, також у секундах, — у графі А.


Таблиця-протокол дослідження сприймання коротких проміжків часу


Інтервал оцінки часу С

Фактичний час А

30 с




60 с




(заповнену таблицю див. дод. Б)

1   2   3   4   5




Похожие:

Дипломна робота Відчуття як активний процес сприймання та обробки інформації Зміст Вступ розділ І iconДипломна робота Міжнародний кредит в системі банківського обслуговування зовнішньоекономічної діяльності зміст
Розділ організація міжнародного бізнесу в україні та кредитування підприємств
Дипломна робота Відчуття як активний процес сприймання та обробки інформації Зміст Вступ розділ І iconДіяча Зміст Вступ Розділ 1
Розділ Формування світогляду та початок громадської діяльності Степана Скрипника
Дипломна робота Відчуття як активний процес сприймання та обробки інформації Зміст Вступ розділ І iconДипломна робота
Вступ 3
Дипломна робота Відчуття як активний процес сприймання та обробки інформації Зміст Вступ розділ І iconДипломна робота Психологічні особливості пам'яті та уваги молодших школярів Зміст
Розділ Психологічні особливості пам'яті та уваги дітей молодшого шкільного віку
Дипломна робота Відчуття як активний процес сприймання та обробки інформації Зміст Вступ розділ І iconЗміст Вступ Розділ Теоретико-методологічні основи 1 Суть акціонерного капіталу та форми його вияву 2 Дивіденд та види дивідендної політики Розділ Становлення
Виплати дивідендів і відсутність будь-яких правових гарантій на їх отримання в міноритарних (дрібних) акціонерів
Дипломна робота Відчуття як активний процес сприймання та обробки інформації Зміст Вступ розділ І iconТехнологічний процес удосконалення виготовлення овочевих страв в їдальнях зміст вступ розділ 1 теоретичний огляд сучасних технологій виготовлення продукції з овочів в їдальнях
Огляд сучасних літературних джерел з питання виготовлення страв з овочевої продукції
Дипломна робота Відчуття як активний процес сприймання та обробки інформації Зміст Вступ розділ І iconДипломна робота на тему: Кредити та їх класифікація зміст вступ І. Сутність споживчого кредиту
Як свідчить світовий досвід, банківські операції з фізичними особами становлять близько третини загального обсягу всіх операцій,...
Дипломна робота Відчуття як активний процес сприймання та обробки інформації Зміст Вступ розділ І iconДипломна робота на тему: Дослідження та удосконалення процесу активізації експортної діяльності ват „Львівська пивоварня” зміст
Анотація
Дипломна робота Відчуття як активний процес сприймання та обробки інформації Зміст Вступ розділ І iconДипломна робота на тему: Валютно-розрахункові операції комерційних банків. Зміст
Акредитивна форма розрахунків, як засіб підвищення дохідності банку
Дипломна робота Відчуття як активний процес сприймання та обробки інформації Зміст Вступ розділ І icon«Аттичний театр як модель античного полісу» Дипломна робота
Розділ Роль культу Діоніса в житті античного полісу і становленні аттичної трагедії
Разместите кнопку на своём сайте:
Документы


База данных защищена авторским правом ©lib2.podelise.ru 2000-2013
При копировании материала обязательно указание активной ссылки открытой для индексации.
обратиться к администрации
Документы