Дипломна робота icon

Дипломна робота



НазваниеДипломна робота
страница3/8
Дата конвертации30.06.2013
Размер1.57 Mb.
ТипДокументы
источник
1   2   3   4   5   6   7   8

Розділ 2. Психологічні чинники формування гендерних установок у молодшому шкільному віці.

^ 2.1. Відмінності у засвоєнні гендерних установок хлопчиками та дівчатками 6 – 10 р.р. у контексті впливу ціннісних пріоритетів сім’ї.

Психологічно стать не виникає одно моментно, а складається в процесі становлення особистості дитини, формування самосвідомості, образу самого себе. На усвідомлення своєї статі впливають як біологічні, так і соціальні чинники. Онтогенез людини розкривається як послідовна зміна вікових періодів, однією з характеристик якої є своєрідний статевий метаморфоз: поступове розгортання і посилення статевого диморфізму в період росту і дозрівання, потім його стабілізація, за якою визначається статево зрілість, потім послаблення і згасання статевого диморфізму у процесі старіння.

Перші уявлення про мужність та жіночність, статеві відмінності, несхожі ролі, що їх виконують батько і мати, виникають у дитини під час спілкування з батьками, в процесі життєдіяльності сім’ї . Все, що відбувається в сім’ї справляє істотний вплив на ранню статеву соціалізацію дітей. Ставлення до статі дитини з боку батьків уже з самого її народження створює ніби особливий світ, сприйнятливіший для розвитку за жіночим або чоловічим типом.

Ранній період життя дитини тісно пов’язаний з матір’ю. Саме від неї немовля одержує їжу, тепло, підтримку. Відразу після народження дитина реагує насамперед на присутність матері. З часом вона „відривається” від неї і „переходить” до батька. І хоч дитина тягнеться насамперед до матері, вона водночас шукає присутності батька. Дитина легше залишає матір, якщо впевнена в її прихильності. Саме почуття безпеки у присутності матері додає їй відваги у спілкуванні з батьком. Процес „відриву” від матері і переходу до батька стосується однаковою мірою і дівчаток, і хлопчиків.

„Відрив” хлопчика від матері і перехід його до батька має принципове значення для розвитку його чоловічості. Адже батько є для сина основним взірцем статевої ідентифікації, тому його присутність для хлопчика надзвичайно важлива. Про те, і дівчинки контракт із батьком має неменше значення, оскільки позитивне ставлення до чоловіків у дорослому житті жінки розпочинається саме із позитивного ставлення до батька. [31, 11]

що до ролі батька, то він повинен постійно наголошувати на своєму позитивному ставленні до дитини. Відчуваючи доброзичливість батька, дитина легше відривається від матері і переходить до нього. Тепло і доброзичливість як матері, так і батька є міцною основою для ставлення статевої ідентифікації. Позитивне ставлення дитини до своєї сталевості розвивається лише тоді коли вона відчуває однакову безпеку і в материнських, і в батьківських обіймах.

Відсутність батька може спричинити значні труднощі у статевому розвитку дитини, яка в цьому випадку не має до кого перейти. Холодна, а тим більше агресивна позиція батька є причиною того, що дитина боїться відірватися від матері і зблизитися з ним. Відсутність батька або така його поведінка, що викликає лише страх, завдає шкоди статевій ідентифікації як хлопчика так і дівчинки. У хлопчика розвивається негативне ставлення до своєї статі, страх бути чоловіком, у дівчинки – страх перед чоловіками.

Перехід дитини від матері до батька відбувається просто і природно лише тоді, коли між батьками є злагода, гармонія і любов. Тоді батьківську і материнську любов вона сприймає не окремо, а як єдине ціле, що походить з одного джерела. Їхнє взаємне кохання для дитини єдиною любов’ю, що живить її. Дитині важко відірватися від матері не лише тоді, коли батько поводиться неправильно. Мати своєю неадекватною позицією може також ускладнити цей процес. Цьому перешкоджає насамперед власницька материнська любов. Егоїстична мати, котра прагне дитини виключно для себе, усіма силами намагається перешкодити дитині відійти від неї.

Переважно такими є жінки, які не відчувають міцної та стабільної емоційної опори у своєму чоловікові і прагнуть знайти її в дитині. Жінка із схильністю до емоційної ненаситності після народження першої дитини наражається на небезпеку, що коло її інтересів замкнеться на цій дитині. Нажаль, часті випадки, коли жінка, особливо на початку материнства, мало цікавиться чоловіком, а всю увагу віддає дитині. Така „любов” має відбиток страху, а дитину мати сприймає як свою власність. Не усвідомлюючи свого егоїзму, жінка наслідує створений нею самою образ ідеальної матері, котра все віддає дитині. Але жінка в родині є насамперед не матір’ю, а дружиною. Лише будучи доброю дружиною вона може стати доброю матір’ю. Для того, щоб стати міцною емоційною підтримкою для своєї дитини, вона сама мусить знаходити таку опору в своєму чоловікові. Якщо жінка займає позицію емоційної ненаситності, дитина боїться відірватися від матері і перейти до батька, боїться, що мати її відштовхне. Дитина сприймає віддалення від матері як причину майбутньої відмови від любові та безумовного прийняття. Власницька любов матері виявляється також у тому, що хоч дитину і обдаровують почуттями, вона платить за це цілковитою підлеглістю та нехтування власних потреб, насамперед потреби у свободі.[31, 12]

Між раннім дитинством і періодом дозрівання дитина, хоча і не втрачає статевих інтересів, значно більше цікавиться навколишнім світом. Основне її завдання – вивчення довкілля, і насамперед – світу людей. Після переходу від матері до батька дитина відкриває для себе і інших членів родини. Далі вона поступово виходить з родинного кола, щоб вивчити такий важливий для неї світ однолітків. Відбувається це поступово і залежить від взаємин дитини з батьками. На певному етапі товариство однолітків стає настільки ж важливим, а деколи навіть важливішим ніж родина. Привертає увагу дитини і довкілля: світ матеріальних речей природа.

Чим більше емоційного тепла, батьківської та материнської доброзичливості одержить дитина, чим спокійніші та вичерпніші відповіді їй дадуть на пов’язані зі статтю запитання тим менша нездорова зацікавленість сексуальною сферою виникає у перехідний період.

Дитина, котра має міцну емоційну підтримку батьків і одержує відповідно її потребам інформацію щодо до проблем статі, сексуальні питання у перехідний період сприймає як малоцікаві, навіть нудні. Розбестити таку дитину нелегко. Питання сексу приваблюють лише тих дітей, у яких сексуальна сфера позначена глибоким хворобливим страхом.

Отже, чільне місце у формуванні статеворольової позиції та соціалізації поведінки дитини належить сім’ї. Саме вона відіграє основну роль у соціалізації сексуальності людини, у прищепленні культури між статевих взаємин. (Див. додаток 1) Кожен день родинного життя знайомить дитину з великою різноманітністю взірців і форм поведінки представників обох статей – слів, міміки, жестів, вчинків і манер трудової діяльності, взаємин, оцінних орієнтирів, установок тощо.

Найважливішими завданнями статевої соціалізації в сім’ї визначені: формування правильної статевої ідентифікації дитини і гетеросексуальної установки; виховання жіночності і мужності; статева просвіта та сексуальне виховання формування досвіду нестатевої любові; підготовка до виконання подружніх, батьківських ролей у майбутній власній сім’ї.

Сім’я здійснює вагомий внесок статеворольової ідентифікації, у якому зростаюча особистість засвоює статеву роль і правила поведінки щодо неї. Так, батьки з раннього дитинства конструюють гендерну роль дитини різними способами:

  • соціальними маніпуляціями, наприклад, вибором одягу;

  • вербальною апеляцією – підкреслювання властивостей, що відповідають гендерним стереотипам відповідно, до яких вони прагнуть розвивати свою дитину;

  • вибором іграшок, що „відповідають статі”;

  • демонстрацією та очікуванням відповідних видів домашньої діяльності .[16, 325]

Українським дослідником В.Кравцем виділено такі ознаки, які характеризують переваги та значущість виховання у статевій соціалізації дітей: природність; тривалість виховних впливів батьків на дітей (від народження дитини до перед подружнього періоду); інтегральний характер; емоційність виховних впливів; індивідуалізація; зацікавлений характер; контроль сім’ї за негативними впливами однолітків, кіно, фільмів, ЗМІ, неякісної або шкідливої літературної продукції, в тому числі порнографічного типу. [16,326]

Отже, формування повноцінної гендерної ідентичності, відповідно до статі насамперед, залежить від батьківських очікувань. Іноді батьки не задоволені статтю своєї дитини й своїм розчаруванням розвивають в ній комплекс неповноцінності. Якщо стать дитини не співпадає з планами батьків, то в цих випадках дорослі часом спотворюють образ статі своєї дитини.

Батьки впливають на формування гендерної ролі за допомогою розподілу різних типів домашніх обов’язків: дівчатка прибирають у квартирі, хлопчики працюють у дворі біля будинку. Виховання в рамках традиційних уявлень сприяє розвиткові в дівчаток більшої симпатії й здатності глибше зрозуміти почуття інших людей, а в хлопчиків – здатності приховувати й придушувати свої почуття. У процесі соціалізації заохочують прагнення дівчаток до спілкування, до розвитку взаємин та прив’язаності, а у хлопчиків – здатність передбачувати і контролювати оточення. В результаті для дівчаток як майбутніх жінок взаємодія і залежність від оточення стає більш значущою, ніж для хлопчиків як майбутніх чоловіків.

Відомо, що глобальні погляди на жінку в чоловіка формуються його матір’ю, першою та найближчою йому у період дитинства жінкою. Це стосується й формуванню всіх сторін взаємодії у подальшому з протилежною статтю – від уявлень про зовнішню красу до поведінки. Отже саме матір є для зростаючого хлопчика первинним еталоном жінки у всіх відношеннях. І від того, що матір жінка закладає у систему цих уявлень свого сина, особливо у перші 5-7 років його життя, буде залежати його ставлення до жіночої статі у подальшому житті.

Негативно відбиваються на розвитку дитини й безстатеве виховання в сім’ї, коли батьки не докладають зусиль для формування її повноцінної статевої ідентичності, помилково вважаючи, що це прийде само собою. Так шкідливим у вихованні майбутнього сім’янина є явище, яке вчені назвали „неправильною статевою орієнтацією”. Батьки часом не роблять жодних відмінностей у вихованні хлопчиків і дівчаток, придушують у дитині прояви її статевої незалежності: насамперед висміюють прагнення дівчинки до нарядів і прикрас, прищеплюють думку про аморальність, гріховність сексуальних проявів тощо. У результаті дитина може прийняти нав’язаний їй „нетиповий” стиль поведінки, що порушує її життєву і сімейну адаптацію.

Нерідко батьки не завжди усвідомлюють відмінності у психосексуальному розвиткові дівчаток і хлопчиків а через те допускають у вихованні помилки психологічного характеру. Дослідження показують, вихованням дівчаток батьки переважно опікуються більше, ніж хлопчиків, дівчаткам ніж хлопчикам роблять компліменти, що стосуються їхньої зовнішності. Від доньок батьки здебільшого чекають, що вони будуть лагідними, тендітними, а від синів – що ті будуть агресивними і атлетичними. Зазвичай, хлопчиків не виховують у сім’ї, як майбутніх батьків чи чоловіків – а тільки як мужніх , витривалих людей. Дівчинку ж готують бути дружиною і матір’ю.

Якщо розглянути специфіку соціалізації кожної статі, то можна побачити що загалом хлопчик перебуває в менш сприятливій виховній ситуації, ніж дівчинка. Зокрема, про це переконливо свідчать дослідження: І.С.Кона [55,57] , Т.В.Говорун, О.Кікінежді, О.Шарган [4; 5; 6;], В.П.Кравця [16; 17], Т.М.Титаренко [33; 34], Л.Ф.Куликової [19], В.В.Абраменкової [37] та інших вчених-психологів.

Батьки частіше хвилюються з приводу хлопчиків, які грають у дівчачі ігри, ніж з приводу дівчаток-шибениць. Мабуть це пов’язано з тим, що чоловічі ролі вважаються ціннішими за жіночі. Нерідко дівчаткам прищеплюють відчуття другосортності, меншовартісності нав’язується комплекс вини не тільки за свою „негідну для дівчаток поведінку”, але й за негідну поведінку хлопчиків.

Суттєвим недоліком психосексуальної соціалізації є й відсутність у батьків правильного уявлення про те, як ця соціалізація фактично відбувається і які прояви сексуальності у дітей належать до вікової норми.

Найрозповсюдженіша помилка сімейного виховання – говорити про чоловіків і особливо про інтимні зв’язки дуже погано. Дочка може бачити шанобливе ставлення матері до батька й перейняти таке ставлення до чоловіків.

Загалом є такі типові помилки батьків у сексуальному вихованні:

  1. неврахування вікових особливостей дітей (нерозуміння їх), а значить і неправильний підбір виховних засобів;

  2. добір матеріалу в бесідах з дітьми на сексуальну тематику, що зводиться до концепції, запобігання небажаній вагітності, переривання вагітності тощо;

  3. педагогіка „залякування”, що в своїй основі має залякування наслідками сексуальних контактів, що призводить до формування різноманітних комплексів;

  4. виховання у дітей надмірної сором’язливості;

  5. неправильні реакції батьків на такі дії дітей, як підглядання, оголення, мастурбація, інтерес до порнографії тощо;

  6. ігнорування впливів на дитину неформальних груп та асоціального оточення;

  7. шпигування за дитиною, за її щоденником, листами, прогулянками, надмірний контроль за вільним часом, друзями тощо. [16, 248]

Стрижневе питання соціалізації полягає в тому, як батьки сприймають вроджену сексуальність дитини і якою мірою дають їй гармонійно розвинутися. Батьки повинні усвідомлювати, що ні відмінити, ні навіть загальмувати сексуальний розвиток дітей неможливо, що сексуальність – природна потреба людини, і задоволення її має пов’язуватись не з почуттям сорому чи провини, а з почуттям радості і задоволення. Інша справ – навчити підростаючу людину розбиратись у людях, вмінню досягати взаєморозуміння з партнером, вміння співпереживати іншій людині. Це створює передумови до особистісного спілкування, що гармонійно вплітається в спілкування сексуальне. Ставлення батьків до цієї проблеми та спроможність її розв’язувати у процесі виховання значно важливіші для формування статевої поведінки дитини, ніж уся інформація чи дезінформація, яку вони можуть додати дитині з цього питання. [16, 238]. Батькам не варто обходити мовчанням приклади неправильної поведінки юнаків і дівчат, особливо випадки нестриманості, демонстрування „на публіку” своїх почуттів, природних обіймів, девальвації почуттів, неповаги до дівочої честі, відсутності чоловічої поваги до жінки тощо. Водночас знання дітей про інтимні стосунки є й засобом їх захисту. Адже люди, що чинять сексуальне насильство, невипадково обирають жертву серед тих, хто не володіє відповідною інформацією, хто не зможе нічого розповісти.

Ґрунтовні дослідження проведені сексологами, психологами та соціологами Боднарчук О.І. [3], Коном І.С. [56; 55; 57;], Палієм А.Д. [27], Віденко С.В. [11], Кравцем В.П. [16;17;18;], Каганом В.Е. [50; 51;], Колновим Д.В. [52; 53;] засвідчують, що низькі ціннісні пріоритети, несформовані моральні засади статевої поведінки, збочення у статевих поняттях і між статевих стосунках нерідко беруть свій початок у несприятливих умовах батьківської сім’ї. Адже саме у сім’ї дитина набуває свого першого статевого, гендерного досвіду – досвіду спілкування між статями, засвоює норми гендерної поведінки на прикладі взаємин батьків.

Вивчаючи науковий доробок про психологічні особливості статево рольової соціалізації молодших школярів, ми врахували також принципово важливі для нашого дослідження висновки вчених-психологів (Див.: Говорун Т.В.; Шарган О.М. [5; 6; 10;]; Колесов Д.В. [52; 53;]; Кон І.С. [55]; Гридковець Л.М. [7]). Ці висновки свідчать, що загалом процесу статевої соціалізації дитини у сім’ї, притаманні такі якісні психологічні характеристики:

1) батьки, інші дорослі у родині по-різному будують характер розмови залежно від статі дитини; до дівчинки використовується лагідний, ніжний, заспокійливий тон, для хлопчиків - бадьорий, нижчий за тембром, заохочувальний до активності та змагання. Різна інтонація означає різний ступінь вимогливості щодо поведінки та гри;

  1. дівчинці дістається значно більше погладжувань, обіймів, поцілунків від дорослих, ніж її одноліткові хлопчикові;

  2. для дівчаток обираються ніжні кольори одягу, м'які, пухнасті, округлі іграшки, для хлопчиків - яскраві, помітні здалеку та тверді іграшки з жорсткими каркасами;

4) функціональне призначення іграшок, загалом ігор у хлопчиків та
у дівчаток не просто різне за характером, а часом діаметрально-протилежне. Так, конструктори, автомобільна техніка, словом усе те, що рухається, крутиться, вкручується та викручується, гуде та свистить, призначено для хлопчиків. Для дівчаток пропонують те, що можна пригорнути, прикрасити, заховати, доповнити, укомплектувати.

Так, у 5-6 річних малюків вже чітко сформовані уявлення про те, які ігри призначені для хлопчиків, а які - для дівчаток. Дівчатка грають у лікаря, школу, доньок-матерів, а хлопчики - у солдатів, міліцію, прикордонників, війну тощо. Психологи вважають, що в дівчаток, як правило однотипні, іграшки, а у хлопчиків вони різноманітні за формою та функціональним призначенням.

Зазвичай, дівчаток та хлопчиків виховують по різному. Перевага хлопчиків – вільне освоєння довкілля, змагання між собою в незалежності. Лазячи по деревах, учиняючи бійки, беручи участь у жорстких забавах, вони сприй­мають своє тіло як засіб підкорен­ня природи, як знаряддя бороть­би. Забави, спорт, бійки - у всьо­му цьому вони знаходять засто­сування своїх сил. Вони завзяті, винахідливі, відважні. Інша спра­ва - дівчинка. Автономія існування жінки і її "для інших" від перших кроків суперечать одне одному, її виховують кон­сервативніше, її свобода обме­женіша, тож виникає зачаклова­не коло: чим меншою свободою позначені зусилля дівчинки, спрямовані на опанування до­вкілля, тим менше виявиться в ньому ресурсів, які дадуть їй змо­гу утвердитися в цьому довкіллі суб'єктом. Коли дівчинку заохочувати, вона не гірше за хлопчи­ка виявляє життєву снагу, ціка­вість, ініціативу. відвагу. Цікаво зазначити, що батько залюбки виховує свою доньку саме «по-чоловічому». Але, загалом дів­чинку виховують для сімейного життя, для плекання дітей. Це вона проявляє в іграх.

На статеву соціалізацію дітей також впливає склад сім'ї, в якій вони живуть. У розлучених сім'ях діти розвиваються інакше, бо батьки одної статі - чи то мати, чи то батько - не можуть заміни­ти обох батьків, бо немає етало­на статі. І сварки між батьками за своїми психологічними наслід­ками є нерідко гіршими, ніж роз­лучення. Повторний шлюб дещо врятовує становище, бо мачуха чи вітчим у багатьох випадках позитивно впливають на статеву соціалізацію дітей. Проте, в сім'ї можуть бути й сестри, і брати. Ча­сто наявність у сім'ї старших бра­тів чи сестер виявляється знач­ними факторами: старша сестра має вплив на дівчинку, а брат на хлопчика. Взаємодія сестер та братів – добра соціально-психологічна школа, яка сприяє виробленню здатності до самообмеження, вміння рахуватися з типово жіночими чи чоловічими перевагами. [31, 11]

Таким чином, саме батьки, як найближчі і найперші у житті дитини дорослі, нав’язують, навіюють їй статево співвіднесені ігри та іграшки, по-різному спрямовують і регулюють поведінку хлопчиків та дівчаток. Батьки заохочують дослідницьку конструкторську поведінку хлопчиків, їхнє прагнення дізнатися про іграшку більше, розібрати її, застосувати не за призначенням. У дівчаток навпаки, схвалюють традиційні, стандартні способи гри, без формування інтересу до функціонування механізмів іграшок. Хлопчиків заохочують до змагань, перемог, конкуренції. Вияв агресії, грубе поводження аби досягнути мети у хлопчиків частіше сприймається дорослими як норма, тим часом подібна поведінка дівчинки всіляко критикується та засуджується.

Дітям постійно, ще змалечку говорять про майбутнє, диференціюючи їхнє призначення в сім’ї та суспільстві: хлопчиків, як правило, орієнтують на кар’єру, соціальні ролі в професійній, громадсько-політичній сфері; для доньок рольові орієнтації обмежуються створенням власної сім’ї, характеристиками майбутніх побутових обов’язків, зокрема, господарчих та виховних.

Вирішальний позитивний вплив на статеве виховання дітей справляє почуття взаємної любові та поваги у стосунках матері і батька, а також виявлення цих почуттів у їх щоденних взаєминах. Так В.О.Сухомлинський писав, що прекрасні діти виростуть у тих сім’ях, де мати і батько по-справжньому люблять одне одного і разом з тим люблять і поважають власних дітей. Спілкування батьків, в якому реалізується шанобливе, любляче ставлення одне до одного, суттєво впливає на установки дітей і молоді у сфері між статевих взаємин. Якщо у родині панують порозуміння і взаємна довіра між подружжям, між батьками й дітьми, емоційна та інтелектуальна єдність, то найімовірнішими будуть сприятливі результати виховання, порівняно висока можливість адекватної між статевої поведінки дітей. Молоді яка була позбавлена у дитинстві таких прикладів, вельми важко формувати сприятливу модель власного подружнього життя стосунків з власними дітьми, оскільки дома вони не мали свого часу належного ґрунту для вироблення гармонійних між статевих взаємин.

Варто зазначити, що відсутність одного з батьків, ситуація неповної сім’ї не завжди є причиною важковиховуваності дитини, проте, за даними досліджень, чинник неповноти сім’ї нерідко є фактором ризику щодо негативних наслідків. Так, в дітей з неповної сім’ї, як правило, порушується соціальна адаптація, виникають труднощі в особистому та статеворольовому формуванні.

У сучасній роботі практичних психологів з неповними сім’ями, з сім’ями заробітчан використовується термін „миготливий батько” (або матір). Ним позначаються такі батьки, які несистематично спілкуються з дітьми – як з дочками, так і з синами. Здебільшого він час від часу вривається у їхнє особисте життя, але довірливість стосунків і стала взаємодія з дітьми за таких умов відсутня. Це, природно, хибно позначається на формуванні реалістичного образу чоловіка, особливо у дочок [24, 84].

Отже, можна констатувати, що провідною причиною негативних наслідків у статевому вихованні молодших школярів є відсутність їхніх сім’ях позитивних зразків статеворольового становлення для ідентифікації за чоловічим або жіночим типом. Як результат цього, виникає погане знання осіб протилежної статі, взаємонерозуміння і взаємонеповага, вбачання у представників протилежної статі переважно негативних якостей. Зокрема, в обґрунтуванні негативного становлення до батька хлопцями засуджується пияцтво, недостатня увага до близьких. Негативний зразок поведінки (а, як відомо, хлопці значною мірою вчаться поводитися відповідно до своєї статі через ідентифікацію з батьком) формує негативне ставлення до жінки, зокрема до дівчат.

Відсутність уваги, чуйності з боку батьків, яку так цінують і хочуть мати (особливо дівчатка), підштовхують дітей на пошук цих якостей в оточуючих. Постійне напруження у спілкуванні з обома батьками створює певні психологічні бар’єри між ними і дітьми, перешкоджає засвоєнню позитивних зразків міжстатевих стосунків.

Для розв’язання проблеми нашого дослідження важливо було визначити, як відрізняються особливості виховання в сім’ї дітей молодшого шкільного віку різної статі. З цією метою нами було модифіковано Т.А.Рєпіної анкету для батьків „Соціальна психічного розвитку і виховання молодшого школяра в сім’ї” (Див. додаток 3) та опитувальний аркуш для проведення індивідуальних бесід з учнями 1-4 класів „Я і моя сім’я” [Див.: 72, 257-261].

Експериментальна вибірка для проведення дослідження складалася із 156 сімей молодших школярів у віковому діапазоні від 6-10 років Верховинської ЗОШ І-ІІІ ступенів (в т.ч. 81 дівчаток та 75 хлопчиків). Оскільки вивчення умов виховання дитини у сім’ї доволі складне завдання, відповіді батьків на питання анкети перевірялися шляхом співставлення з відповідями на аналогічні питання, що давалися їхніми дітьми.

За допомогою питань анкети для батьків та опитувальника для дітей ми прагнули з’ясувати, з ким із членів сім’ї діти діляться враженнями, кому скаржаться на кривдника, кого найбільше слухаються, з ким найчастіше вередують, яким є характер заборон і від кого ці заборони виходять у більшості випадків. Важливо було також виявити наявність у сім’ях диференційованого підходу у сфері виховання синів та дочок, відмінностей у методах виховання молодших школярів різної статі, характеру трудового співробітництва дітей і батьків та батька і матері між собою. Адже характер розподілу трудових обов’язків багато в чому формує уявлення дітей про зміст їхніх майбутніх сімейних та гендерних ролей.

Результати опитування дітей узагальнені нами у таблиці 2.1.

Таблиця 2.1.

Характеристика спілкування та стосунків з різними членами сім’ї молодших школярів 6-10 р.р. (у % до залежної кількості випадків).



Виявлення стосунків

Члени сім’ї

Мати

Батько

Бабусі і дідусі

6-7 років

8-10 років

разом

6-7 років

8-10 років

разом

6-7 років

8-10 років

разом

Ділиться враженнями

60

64

62

21

28

25

12

15

14

Слухається

43

33

38

55

65

60

2

2

2

Вередує

40

45

43

9

6

8

51

49

50


Отримані дані переконливо свідчать, що матір для молодших школярів обох статей виступає найбільш близькою людиною. З нею дитина найчастіше спілкується, ділиться враженнями. Правда, саме їй і бабусям і дідусям найчастіше, ніж батькові, молодші школярі адресують свої вередування. З бабусями й дідусями діти нерідко діляться враженнями, але лиш у 2% випадків слухаються зате у 50% -- вередують з ними. Разом з цим слід визначити, що існує певна різниця у показниках хлопчиків та дівчаток: хлопчики значно частіше, аніж дівчатка, діляться своїми враженнями не лише із матір’ю, але і з батьком, більше його слухаються, аніж дівчатка і частіше з ним вередують. Дівчатка частіше за хлопчиків діляться враженнями із бабусями і більше з ними вередують. Отже, отримані дані свідчать, що простежується тенденція певної близькості у дітей з представниками своєї статі у сім’ї, оскільки вередування також можна розглядати як своєрідний пошук уваги.

Порівняльний аналіз даних опитування молодших школярів свідчить, що від 6 до 10 років відбуваються зміни у ставленні дітей до різних членів сім’ї. Так, близькість з матір’ю не зменшується, а зростає, у віці 9-10 років дещо зростає авторитет батька, діти починають їх більше слухатися, менше з ними вередують. Для дітей 9-10 років типовою є відповідь: „Більше слухаюсь тата – він частіше сварить, більше вередую з мамою – вона добра”.

Особливий інтерес викликав аналіз характеру заборон на адресу дитини з боку дорослих членів сім’ї. Молодші школярі у бесіді перерахували 705 заборон, в т.ч. 360 від матерів (найбільше), 270 – від батьків, 75 – від бабусь та дідусів. Залежно від змісту заборони були класифіковані нами на 4 групи і співвідношення між цими групами заборон на адресу дитини у батька і матері наведено нами у діаграмах (Див.: рис.2.1.).









збереження речей і порядку

безпека дитини

власний спокій

моральні заборони


Рис. 2.1. Розподіл різного виду заборон від батька та матері.

Як видно на рис. 2.1., найбільш поширеною виявилась 1 група заборон, на 2 місці були заборони щодо безпеки дитини, потім йшли заборони щодо безпеки дитини, потім йшли заборони, пов’язані з охороною спокою дорослих, особливо батька (не кричати, коли тато приходить з роботи, не бігати, не шуміти, коли він відпочиває і т.і.). найменш чисельною виявилась 4 група заборон – моральних (8%). Заборони 1 групи виходили переважно від матерів (48%), серед заборон щодо забезпечення спокою дорослих, то 70% із них складали заборони від батьків і лише 30% -- від матерів.

На питання „Потрібно по-різному (чи однаково) виховувати доньок і синів?” більшість батьків відповіли, що різниці у вихованні молодших школярів різної статі вони не бачать. Проте вивчення їх методів виховання, особливостей спілкування і взаємодії із синами і дочками свідчить, що диференційований (часом не усвідомлений) підхід фактично є. Так, він виявився як у характері заборон на адресу дітей різної статі так, і в особливостях заохочень і покарань (Див.: рис. 2.2).









на адресу дівчаток

на адресу хлопчиків

Рис. 2.2. Співвідношення заохочень і покарань на адресу хлопчиків та дівчаток молодшого шкільного віку у сім’ї.

Отже, дівчатка частіше за хлопчиків отримують позитивне оцінювання, заохочення та рідше покарання. Аналіз отриманих нами у процесі експериментального дослідження даних свідчить і про наявність у сім’ях диференційованого підходу до розподілу трудових обов’язків та у характері трудового співробітництва дітей і батьків, батька і матері між собою (Див.: табл. 2.2.).

Це стосується єдності дорослих у сім’ї у пред’явленні вимог до дитини, анкетування батьків та опитування дітей виявило виражену відсутність єдності у питаннях виховання між дорослими членами сім’ї майже у половині досліджуваних сімей (71 із 156 сімей). Так типовими відповідями дітей, що свідчать про наявність конфліктності в сім’ї щодо питань виховання, відсутність одностайності (в т.ч. у диференційованому вихованні дітей залежно від статі), є такі: „Мама сварить, а бабуся жаліє”, „Тато карає, а мама ображається і йде в іншу кімнату”, „Тато не дозволяє балуватися, мама – кричить, а бабуся – усе дозволяє”.

Відомо із досліджень та життєвих спостережень, що чим більше дорослих беруть участь у вихованні дитини, тим, з одного боку ширший і різноманітний її досвід спілкування, контактів з оточуючими. Проте, з іншого боку, коли сім’я велика і складається із трьох поколінь, може виникати складність координації виховних зусиль оточуючих, з’являються шкідливі тенденції материнства у ставленні до онуків з боку бабусь, що викликає дисгармонію, суперечливість вимог щодо дитини, утрудняє процес її гендерної соціалізації [72, 207].

Таблиця 2.2.

Розподіл трудових обов’язків між батьком і матір’ю

і доля їхнього дозвілля у сім’ї за свідченнями дітей і батьків (%).

Об’єкт міркування

Мати

Батько

Суб’єкт міркування

Діти

Батьки

Діти

Батьки

Приготування їжі, накривання на стіл, миття посуду

54

33

---

2

Прибирання помешкання, прання, прасування

35

34

7

15

Закупка продуктів і виконання доручень поза межами хати

4

---

14

26

Інші види господарської хатньої діяльності: у матері – шиття, в’язання, у батька – ремонт квартири, електрообладнання і т.п.

2

7

8

24

Заняття з дітьми, прогулянки, ігри, перевірка уроків

4

20

12

27

Читання газет, книг, перегляд телепередач, гра у шахи і т.п.

6

3

57

8


Як свідчать дані, наведені у табл.. 2.2., основні обов’язки батьків – доставка продуктів і заняття з дітьми, менш значущі – ремонтні роботи. Матері також вважають ці обов’язки головними для чоловіків. Водночас чи є дозвілля у матерів як на думку дітей, так і на думку самих матерів є незначним. При цьому, якщо матір дивиться телевізор, то вона водночас шиє або в’яже і т.п..

1   2   3   4   5   6   7   8




Похожие:

Дипломна робота iconДипломна робота
Поняття та сутність іноземних інвестицій в Україні, як об’єкту правовідносин в сфері інвестування
Дипломна робота iconДипломна робота
Релігійний досвід і наукове знання: історичний контекст й актуальні проблеми взаємодії
Дипломна робота iconДипломна робота на тему: Дослідження та удосконалення процесу активізації експортної діяльності ват „Львівська пивоварня” зміст
Анотація
Дипломна робота iconДипломна робота на тему: Валютно-розрахункові операції комерційних банків. Зміст
Акредитивна форма розрахунків, як засіб підвищення дохідності банку
Дипломна робота iconДипломна робота з психології
Поняття адаптації, дезадаптації. Проблема соціальної адаптації молодших школярів
Дипломна робота iconДипломна робота Міжнародний кредит в системі банківського обслуговування зовнішньоекономічної діяльності зміст
Розділ організація міжнародного бізнесу в україні та кредитування підприємств
Дипломна робота iconДипломна робота на тему: Міжнародний кримінальний суд: структура та компетенція Київ – 2010
Сторичні передумови створення та функціонування постійно діючої інституції у сфері міжнародного кримінального судочинства
Дипломна робота icon«Аттичний театр як модель античного полісу» Дипломна робота
Розділ Роль культу Діоніса в житті античного полісу і становленні аттичної трагедії
Дипломна робота iconВивчення творчості Пантелеймона Куліша в середній школі (Дипломна робота)
Рідна українська література в цьому комплексі (разом з українською мовою України, та народознавством) не просто найголовніша складова,...
Дипломна робота iconДипломна робота з дисципліни: «Історія держави І права» на тему: «Характеристика Конституція 1919»
Розділ утворення української радянської республіки та зародження права усрр, як передумова створення першої конституції україни
Разместите кнопку на своём сайте:
Документы


База данных защищена авторским правом ©lib2.podelise.ru 2000-2013
При копировании материала обязательно указание активной ссылки открытой для индексации.
обратиться к администрации
Документы