Дипломна робота icon

Дипломна робота



НазваниеДипломна робота
страница4/8
Дата конвертации30.06.2013
Размер1.57 Mb.
ТипДокументы
источник
1   2   3   4   5   6   7   8

^ 2.2. Школа та поза сімейні інститути, як чинники формування статеворольових установок особистості молодшого школяра

Батьківська сім’я важливий – фактор морального (в т.ч. сексуального) виховання дітей, але належної сексуальної просвіти вона не дає і дати не може. Це роблять інші, поза сімейні інститути, і передовсім – школа. Отже з віком перелік джерел інформації з питань статевої поведінки змінюється, причому діти прагнуть отримувати більше інформації саме з поза сімейних джерел. Так, серед 14-річних хлопчиків лише 26% назвали бажаним джерелом інформації матір, а серед 17-річних таких уже було – 20%; батька називали відповідно 30% і 18%. У дівчат бажання обговорювати ці питання з матір’ю зменшується з 49% у 14 років до 29% у 17 років, а з батьком – 3 10% до 5% [16, 364]. Отже, як сексуальні просвітителі батьки для дітей є не особливо ефективними і шанованими. Дослідження, що проводились у різних країнах, показують, що єдиний працюючий канал сімейної сексуальної просвіти – це лінія матір – дочка (статева гігієна, менструації і т.п.). З хлопчиками зазвичай не говорять на ці теми ні матері, ні батьки. Інформація інтимного характеру, якщо її повідомляє близька людина, створює напружене емоційно-еротичне поле, в якому обидві сторони почуваються незручно. Ось чому більшість дітей воліє отримувати цю інформацію іншим шляхом. Через це сексуальною просвітою здійснюється переважно через інші соціальні інститути, позасімейні – товариство однолітків, засоби масової інформації, але передовсім – школа.

Потужним засобом, за допомогою якого суспільство відтворює гендер і соціальні стосунки, є система освіти. В освітніх закладах учні отримують різноманітні уроки гендерних відносин. Саме школі, на думку багатьох феміністських дослідниць, належить заслуга утвердження ідей про природню рольову обмеженість жінок, формування комплексів професійної неповноцінності та соціальної деривації дівчат.

У школярів риси дошкільника і школяра уживаються в свідомості і поведінці у вигляді складних, динамічних і часто протилежних сполучень. В цьому віці, який, як кожний перехідний стан, дуже багатий прихованими можливостями, закладаються і формуються основи багатьох психічних якостей. З вступом до школи змінюється весь уклад життя дитини. З’являється багато нових атрибутів, що підвищують її в своїх очах і очах оточуючих, особливо малюків. Дружба і приятелювання молодших школярів сконцентровані більшою мірою на груповій активності, ніж на індивідуальній.

На початку навчання дівчатка часто досягають більших, ніж хлопчики, успіхів завдяки більш диференційованій і тонкій ручній моториці, гарній поведінці. Підкреслюючи відмінності в поведінці і навчанні, педагог ризикує, по-перше, сприяючи фемінізації поведінки певної частини хлопчиків, по-друге, у іншої частини провокуючи агресивність до дівчаток, по-третє, формуючи у дівчаток зверхність до хлопчиків, неповагу до маскулінізації поведінки.

Авторитет вчителя для першокласників не має меж і переважає авторитет батьків, старших братів і сестер, ровесників. Іронічне відношення батька до жінок взагалі і до вчительки не укриється від уваги дитини. Деколи це призводить до зниження від авторитету вчителя. Інфантильність дитини не можна підкреслювати, особливо у хлопчиків, оскільки цей неконструктивний шлях може призвести до не правильного формування статеворольової поведінки та гендерних установок.

Наведемо порівняльну таблицю 2.3. яку запропонували Говорун Т. та Кікінежді О. [4, 111-113], в якій відображена загальна картина диференціації психології хлопчиків і дівчаток в період молодшого шкільного віку.


Таблиця 2.3.

ВІН

ВОНА

Люблять рухливі ігри зі швидкою зміною сюжетів, елементами змагань, ризику.


Виявляють пізнавальні інтереси до механізмів, будови технічного обладнання, функціонування різноманітних пристроїв, машин.

Орієнтуються на конкретні результати взаємодії (змагання, боротьбу, досягнення мети).


У спілкуванні критикують, переконують, аргументують правоту чи доводять перевагу, спираючись на факти, розмовляють про події, боротьбу, поєдинки, відкриття нового.

Характер мовлення дублює емоції, що супроводжують діяльність, оперують порівняннями, аргументами, кількісними параметрами успіхів та невдач.

Орієнтовані на швидкість виконання завдань, на кількісні показники досягнень, на подолання перешкод.

Мають схильність до лідерства, виявляють прагнення та вміння пропонувати нові ідеї, організовувати, керувати, відстоювати.

Нечутливі до морально-етичних оцінних суджень про себе та інших. Дружба базується на спільних заняттях.

Уразі фрустрації потреб, схильні виявляти войовничість, агресивність, жорстокість, егоїзм.


Наполегливі у досяганні мети, виявляють брак емпатійності, співпереживання. Схильні приймати рішення самостійно, рідко звертаються за порадою. Здатні на нерозважливі вчинки та дії. Схильні до переоцінки своєї особистості та потенційних можливостей, недостатньо самокритичні, надмірно самовпевнені. Схильні до інтровертованості, замкнутості, відособленості. Захоплюються наукою, технікою, історичною літературою, фантастикою. Люблять відвідувати змагання, захоплюються спортом, мають спортивних кумирів.

Виявляють інтерес до видів активності, що передбачають опікування, облаштування, прикрашання, обслуговування, надання допомоги.

Акуратні в діях, мають розвинуту здатність до розуміння емоційних станів у вербальній та невербальній комунікаціях.

Орієнтовані на характер взаємин, зміст спілкування, схильність емоційних переживань, схожість оцінних ставлень до подій та людей.

Спілкуючись, люблять ділитися враженнями, почуттями, радять, надають емоційну підтримку та діяльну допомогу.


Здатні до образного мислення, інтуїції, передбачення, розуміння та оцінки емоційних станів людини, осмислення дій та вчинків.


Вразливі до тону, морально-етичних нюансів взаємин, емпатійні в діях та вчинках.


Відповідальні, старанні, ретельні при виконанні доручень, орієнтовані на схвалення.


Світ захоплень та інтересів орієнтований на моральні засади взаємин та характер їх розвитку.


Очікувальна позиція в процесі групової взаємодії, віддають перевагу малим, з постійним складом групам.

Гнучкі в адаптації до соціальних норм та вимог середовища, орієнтуються на компроміс, порозуміння, домовленості.


Критичні щодо власного „Я”, схильні до саморефлексії, самоїдства, заниженої самооцінки. Орієнтовані на передачу оцінного ставлення, емоційну підтримку у радості й горі.

Дружба базується на спільності емоційних ставлень, довірі, вірності, щирості. Мають кумирів серед кіноакторів, музикантів, співаків.


Ці твердження щодо особливостей характеру поведінки хлопчиків та дівчаток перегукуються з багатьма висновками дослідників щодо диференціації психології молодших школярів.

Інколи хлопчики, зовсім необґрунтовано і неусвідомлено, налітають на дівчаток, що граються, наносячи їм образи і непристойні зауваження. Багаторазове повторення таких дій може сприяти закріпленню способу поведінки, коли дівчинку, жінку ображають мимоволі через потяг до „чоловічого перевантажання”. В уявленнях дівчинки про майбутнє звучать мотиви сім’ї, емоційної прихильності, бажання бути гарною і коханою. Життєві плани хлопчиків більш спрямовані на саморозвиток і самореалізацію. Психіку молодшого школяра характеризує пізнавальність. Звідси бажання до всього доторкнутися, взяти в руки, потреба в наочності. Також в цей період продовжують закладатись основи моральної поведінки і свідомості. Молодші школярі хочуть на когось бути схожими. І тому, яким буде приклад, так дитина і буде діяти. Перед дорослими постає завдання: виявити первинний стимул до наслідування і очистити його від усього небажаного. Ту позитивну поведінку, про яку говорять дорослі, їм потрібно підкреслювати своїм власним прикладом.

Довгий час вважали, що молодший шкільний вік статево нейтральний. В психоаналізі він розглядався як „латентний” період. В багатьох літературних джерелах можна знайти узагальнений, безстатевий характер психології і поведінки молодших школярів. Проте, це не зовсім так. Із загальноприйнятого факту дружби з представниками своєї статі як важливої риси цього періоду не можна вивести положення про статеву латентність – воно відноситься більш до гетеро статевої активності, ніж до статевих інтересів, і не означає зупинку психосексуального розвитку хлопчиків і дівчаток.

Розширення знань про стать молодшого школяра в процесі навчання у школі, як правило, реалізує подвійну мету. Передусім, закріплює етичні установки на вибіркові між статеві відносини дітей (дружбу, приятелювання, симпатію). По-друге, поглиблює наукове розуміння статевої поведінки людини, а також біологічних процесів, що відбуватимуться з тілом у майбутньому. Діти вчаться усвідомлювати прояви людської сталевості крізь призму наукових знань, набуття культурного розвитку. Між особистісні контакти молодших школярів вже не ті, що у дошкільному віці, бо в них з’являється перший досвід емоційного забарвлення дружніх або ворожих стосунків. Психологи зазначають, що невпевненість у між статевих контактах дорослої людини започатковується у той час, коли інтенсивно набувається досвід природнього одностатевого і між статевого спілкування. Саме у початковій школі діти роблять перші кроки у пізнанні моральних засад сексуальної поведінки. Допубертатний вік особливо важливий для свідомого наслідування привабливих моделей жіночої чи чоловічої поведінки, подальшої її статевої типізації. Переддень статевого дозрівання ніби готує дитину 7-10 років до нових якісних змін.

Вік 9-10 років – це період статевої гомогенізації: наслідування і прив’язаність хлопчиків до батьків, дівчаток – до матерів. І для хлопчиків, і для дівчаток це період формування оцінки себе як представника певної статі. Поляризація статей – природна закономірність розвитку, що зовнішньо проявляється дітям агресивної або захисної поведінки, котра відображає внутрішній інтерес до іншої статі.

Діти цього віку або не усвідомлюють, або приховують свої статеві інтереси і їх прояви. Це приховування може значно посилюватись і підтримуватись вихованням в дошкільному віці. В молодшому шкільному віці дітей цікавлять питання про різницю між статями, подробиці зачаття і народження, питання стосунків чоловіків і жінок. Переважаючим джерелом інформації дітей про стать є ровесники і література або ж мама – у дівчаток і батько – у хлопчиків. Відсутність уваги з боку батьків, педагогів, психологів, лікарів статевого виховання, переважання думки про асексуальність молодших школярів призводять до того, що статеве виховання здійснюється таємними співвихователями. Це призводить до забруднення уявлення про сексуальність, сталевість, до неадекватної статеворольової ідентифікації дітей, яка контрастує із закономірним її розвитком, оформленням чоловічих і жіночих соціальних ролей, що призводить до виникнення конфліктно-невротичного напруження. Психосексуальні характеристики молодших школярів знаходяться на етапі формування, і навіть незначні впливи в цей час можуть призводити до значних ефектів в наступному періоді. В цей період рекомендується розповісти дітям про функції тіла, про початкові питання статеворольової ідентифікації. Слід пояснити моральний бік будови тіла і тілесного аспекту сталевості.

Почуття краси, що з’являється в цьому віці, створює нові можливості впливу на психіку хлопчиків і дівчаток. Важливо підказати, допомогти знаходити гарне в житті, в людині протилежної статі. Досвід показує, що якщо в дошкільному віці психіка дитини не була обтяжена почуттям сорому і страху у зв’язку із сексуальністю, а в молодшому шкільному віці статеве виховання було адекватною частиною виховання в цілому, то підлітковий період звільняється від багатьох труднощів.

Специфіка розвитку статевої системи у хлопчиків до 9 років проявляється незначною мірою. В цей період в психологічному плані і хлопчикам і дівчаткам властиві потяг до пізнання, до спілкування з іншими дітьми. Дитячий період у дівчаток (до 8 років) характеризується повним спокоєм статевих залоз. Хлопчики і дівчатка в цей період залюбки товаришують між собою без особливого статевого розподілу. Період 9-11 років характеризується у дівчаток поступовим продукуванням гормонів, що стимулюють функцію жіночих статевих залоз.

Виконання правильного режиму допомагає нормальному фізичному розвитку і закріплює у дитини умовнорефлекторні навички, котрі в майбутньому складуть певні риси характеру. Те, що діти до 8-9 років є безстатевими, про що вже йшлось вище, є вірним лише з точки зору ендокринних і статевих залоз. Діти цього віку або не усвідомлюють, або приховують свої статеві інтереси і їх прояви. Ця прихованість може значно посилюватись і підтримуватись дещо неуважним вихованням в дошкільному віці. Саме в цьому віці закладається фундамент характерологічних рис людини, в тому числі тих, що визначають в майбутньому статеву поведінку. Треба зазначити, що статеве виховання не повинно бути ізольованим від загального виховання. У школі лише в тісному взаємозв’язку, взаємодії і взаємозалежності всіх форм виховання можна досягнути гармонії у фізичному, психологічному і статевому розвитку людини.

Вік від 7 до 10-11 років прийнято називати віком „округлення”, оскільки в цей період швидко розвиваються переважно великі м’язи, і також цей вік перехідний. Перехідний в тому значенні, що саме з 7 (6) років дошкільник стає школярем, переходячи до нової соціальної категорії. Провідна діяльність – навчання, і тому у дитини змінюються мотиви поведінки. Діти цього віку мають потяг до пізнання нового, вони поводяться емоційно, неопосередковано, щиро. Їх психіка ще повністю не сформувалась, і тому це благодатний вік для виховання інтелектуальних вольових і моральних якостей. Взаємодія в цей період між хлопчиками і дівчатками будується на почутті дружби – дітей об’єднують спільні інтереси, ігри, книги. І ці почуття необхідно підтримувати батькам, вчителям.

Отже, стать дитини і роль її в суспільстві визначають і біологічні і соціальні фактори. Народжуючись, дитина відразу не усвідомлює себе чи жінкою чи чоловіком, їй необхідно пройти певні етапи соціалізації, яка здійснюється через виховний вплив суспільства зокрема, інститути сім’ї і школи.

Окрім явно вираженого навчального плану у школі існує так званий прихований навчальний план, який часом зміцнює сексистські установки. Прихований навчальний план – це, по-перше, організація самого закладу, гендерні стосунки на роботі, гендерна стратифікація учительської професії. По-друге, сюди відносяться зміст предметів, а по-третє – стиль викладання. Ці три виміри невидимого навчального плану не просто відображають гендерні стереотипи, але й підтримують гендерну нерівність, віддаючи перевагу, чоловічому, домінантному й недооцінюючи жіноче і нетипове.

Важливим каналом трансляції у формування соціокультурних стереотипів, чинником гендерної просвіти є також зміст навчального матеріалу підручників і посібників. У своїй більшості шкільні підручники і книги для дітей написані традиційною мовою, яка змальовує хлопчиків і чоловіків як людей, здатних на великі звершення (підкорення стихій, перемога у війні, створення нового), а дівчаток і жінок – орієнтованих тільки на успіхи в „приватній сфері” сім’ї; при цьому традиційно „жіноча” діяльність зображається, зазвичай, зневажливо, а жінки представлені як подруги, дружини або, в кращому випадку, помічниці, які сприяють успіхові чоловіків.

Разом з тим варто зазначити, що сьогодні спостерігається певний прогрес у збереженні гендерної рівності засобами навчальної літератури. Новітні підручники репрезентують розширене коло занять жінок з їх наближенням до чоловічих професій і навпаки.

По-різному ставляться вчителі й до оцінки академічних успіхів учнів та учениць: у хлопчиків їх більше пов’язують із здібностями, у дівчаток – з терпінням і посидючістю. По-різному пояснюють учителі успіхи і неуспіхи своїх підопічних: неуспіх дівчаток пояснюється відсутністю здібностей, а неуспіх хлопчиків – нестатком старанності, працелюбства, наполегливих зусиль з окремого предмету. Така диференційована система навчання та виховання забезпечує підтримку духу змагань, наполегливості в досягненні мети в однієї статі та орієнтацію на пристосування, адаптування, невтручання в хід справ у іншої. Це породжує різне ставлення учнів до свого „Я”. Як наслідок, хлопчики у процесі навчання мають очевидні переваги над дівчатками у можливості відкрити себе, ідентифікуватися з певними героями та оптимізуючи ми моделями гендерної поведінки, отримати психологічний простір для самоствердження.

Однією з розповсюджених дидактичних помилок за умови існуючого спільного навчання учнів і учениць є установка на слухняність дівчинки, на те, щоб вона була малопомітною, мовчазною, не заважала. А хлопчик, зазвичай, може бути зовсім інший: галасливіший, рухливі ший, активніший, не орієнтований на образ „ідеального учня”. Йому пишуть зауваження у щоденник, він приходить додому, де отримує „догану”. Тому у хлопчиків частіше виникає неприязнь до школи, аніж у дівчаток.

Отже, освітні заклади відображають гендерну стратифікацію суспільства і культури загалом, демонструючи на своєму прикладі нерівний статус жінок і чоловіків. Адже учні бачать на прикладі шкільного життя, що чоловіки – це начальство, а жінки – підлеглі, деякі предмети і дисципліни чітко ідентифікуються у школярів зі статтю викладача.

Суттєвим недоліком навчальної діяльності школярів обох статей є невміння зробити її насправді спільною. У результаті багато випускників входять у доросле життя з досить туманними уявленнями про характер суспільно-корисного розподілу обов’язків між чоловіками і жінками, з невмінням організовувати ефективну взаємодію з представниками іншої статі, відчувають утруднення у спілкуванні з ними.

Чимало вчителів дотримуються точки зору, що школа має задавати різні напрямки розвиткові хлопчиків і дівчаток, а тому поділяють предмети на „чоловічі” й „жіночі” чи „переважно чоловічі” й „переважно жіночі”. Вчителі, по суті, визнають домінування хлопчиків у природничо-наукових, точних дисциплінах, а дівчаткам заздалегідь відводять ролі дружин домогосподарок [16, 374].

Визнаючи нагальну необхідність зміни ситуації щодо такого підходу до статевої диференції у школі, Т.М. Титаренко, посилаючись на думку Д.Береза, стверджує, що формування ментальних та інстутиційних засад статевої соціалізації в школі має здійснюватись за таких умов:

  • рівномірної репрезентованості осіб жіночої та чоловічої статі у педагогічному колективі;

  • колективи, в яких хлопчики і дівчатка навчаються разом, потребують від учителів, як чоловіків, так і жінок, що працюють з ними, достатнього рівня гендерної соціальної зрілості; постійного діалогу вчителів з учнями, дівчаток з хлопчиками як засобу досягти взаєморозуміння та любові;

  • робота у змішаних класах вимагає ретельного добору вчителів, які матимуть спеціальну необхідну підготовку для здійснення статевого виховання;

  • виховна робота з учнями різної статі не повинна мати узагальненого та уніфікованого характеру, вона має орієнтуватися на індивідуальні особливості, можливості та потреби кожної конкретної дівчинки та кожного конкретного хлопчика [34, 377-378].

Не можна недооцінювати групові норми кожної учнівської групи щодо критеріїв мужності й жіночності. Еталонами „справжнього” чоловіка можуть бути вміння битися, лаятися, палити цигарки, прилюдно вживати пиво чи тоніки. Дівчатка деколи вважають втіленням жіночих рис тих, хто яскравіше нафарбований, модніше одягнутий, має більше залицяльників, краще танцює. Мірилом дорослості для молодших школярів обох статей нерідко виступає безтурботне дозвілля.

Важко виховані діти обох статей засвоюють, як правило, лише зовнішню, переважно негативну сторону дорослості, а саме: брутальні манери й мову, уживання спиртних напоїв і наркотичних речовин, прилучення до азартних ігор, споглядально-розважальних форм дозвілля, безладного статевого життя. У період можливі помилки і серйозні відхилення у самовизначенні й самоствердженні, тимчасова втрата статево-рольових орієнтирів та цінностей.

Підходи щодо зображення персонажів чоловічої та жіночої статі у живописі, художній літературі, на сторінках преси суттєво відрізняються; як і в минулому, описи професій чоловіків та жінок полярно диференціюються. Зокрема, чоловіки в них постають бізнесменами, космонавтами, механізаторами, водіями, вченими, а жінки переважно представляють професії, спрямовані на догляд за іншою людиною - домогосподарки, медсестри, вчительки, лікарки. У змісті художніх творів, на екранах телебачення чоловіки та хлопчики зображені особами, які створюють подію, здійснюють вчинок, нехай навіть і бешкетний. Водночас жінки та дівчатка тільки пожинають плоди діяльності сильної статі

Статево-рольову типізацію та соціалізацію зміцнюють і засоби масової інформації - газети, журнали, радіопередачі, а найпотужніше - телебачення. Американські дослідники Гебнер М. і Гросс В. слушно підкреслюють унікальні можливості телебачення змінювати уявлення юних глядачів про природу соціальної реальності, приймати її за дійсність. Тому американський дослідник А. Бандура обґрунтував міркування, що телебачення надійно витримує конкуренцію з батьками та вчителями як джерело рольових моделей для наслідування, особливо за умов безконтрольного перегляду. Його наукові розвідки показали, що засоби масової інформації є потужним чинником гендерно-рольової соціалізації дітей, в т.ч. молодших школярів. А аналіз телеінформації, здійснений ним підтвердив, що телебачення здебільшого створює традиційні стереотипні образи чоловіків і жінок [40, 54].

Відомо, що чим точніше будуть стереотипні уявлення про «справжніх» чоловіків і жінок, тим скоріше звичайний споживач повірить в рекламуючому (або в рекламуючий) товар, а значить і скоріше купить вироблений продукт або скористається послугою.

Так, традиційні «чоловічі» і «жіночі» ролі (які закріпляються в підсвідомості споживачів як і стереотипи) експлуатуються в телевізійній рекламі досить давно:

  • чоловіча самостійність в судженнях - залежність переконання жінки від її соціального оточення. Наприклад, чоловікові зовсім не потрібна порада друга про те, користуватися тим чи іншим дезодорантом для тіла, він сам може вам порадити будь-який засіб («Jld Spice», наприклад); а от жінка обов'язково прислухається до поради подруги, аби спробувати який-небудь антиперспірант (наприклад, «Rexone»). Чоловік, як і любий тінейджер чоловічої статі, сам знає, що «Snickers» - з'їв і порядок», a «Lion» - сила лева»; жінка обов'язково обговорить «Т-молоко» з подругами або прислухається до дбайливої сусідки і спробує відмити раковину за допомогою «Comet». А хіба пустив би в дім чоловік такого вічно повчаючого друга, як тьотя Ася, не говорячи про те, щоб стелити в його честь святкову скатертину?

  • чоловік-супермен і герой, жінка - його обслуговує. «Якщо... чоловік суперагент...», то жінці доводиться чекати на нього і прати йому після звершених ним подвигів, «вона працює безшумно і не залишає слідів... (хоч і не сама, а з допомогою пральної машини «Indesit»).

Навіть у сучасному шлюбі, де чоловік і жінка працюють, чоловіки виконують більшу частину ремонтних робіт у домі. Поведінка, приписує традиційну гендерну роль, проявляється і в рекламі, де дівчатка пускають „коріння”, а хлопчики „отримують крила”.

Отже, моральне становлення особистості молодшого школяра відбувається у тісному взаємозв’язку із процесом гендерної соціалізації. Вагомим чинником статевої соціалізації, окрім сім’ї, є поза сімейні інститути соціалізації. Функціонування механізмів статевої соціалізації через соціальні поза сімейні інститути (насамперед школу, ЗМІ, художню літературу) здійснюється на макро- та мікрорівнях, а їх вплив на формування статевої свідомості молодших школярів виявляється у наступному:

  1. Злам традиційної системи гендерної стратифікації, різке ослаблення поляризації жіночої та чоловічої соціальних ролей. Істотне нівелювання відмінностей та диференціації соціальних ролей чоловіка і жінки внаслідок спільної трудової діяльності, навчання. Збільшення номінального й реального представництва жінок у владних структурах.

  2. Зміна культурних стереотипів маскулінності і фемінності; зміни в структурі гендерних ролей та соціокультурних гендерних стереотипів. Вони стають менш жорсткими, менш полярними. Ці зміни поєднуються у рекламі з традиційними гендерними установками.

  3. Слабшають культурні заборони у ставленні до еротики, сексу, стосунків між статями.

4. Зміни характеру соціалізації дітей, в т.ч. молодших школярів, переважаюче

зростання впливу товариства однолітків порівняно з впливом батьків.

Спільне шкільне навчання зменшує статеву сеграцію.

5. Зростання необхідності перегляду системи традиційної шкільної
освіти у зв'язку із здійсненням у ній ранньої гендерної стереотипізації на основі сексистських установок, із домінуванням маскулінного стандарту патріархальної культури.

Водночас під впливом батьків гендерні установки молодшого школяра набувають таких ціннісних пріоритетів:

  1. Батьки з раннього дитинства прищеплюють культуру (або невігластво) у між особистісних взаєминах чоловіка і жінки на подальше життя дитини.

  2. Формування позитивної гендерної ідентичності та ціннісних засад гендерних установок відповідно до власної та протилежної статі значною мірою залежить від батьківських очікувань, моделі взаємин між батьками у сім’ї, типу складу сім’ї, взаємин між дітьми і батьками, між старшими і молодшими братами і сестрами.

  3. У молодшому шкільному віці все більше використовуються набуті дітьми насамперед від батьків форми поведінки, що прямо чи опосередковано пов’язані із статевою роллю, з якою пов’язані другорядні рольові атрибути типу змагань і поєдинків у хлопців, інтересу до вбрання і домашнього господарства у дівчаток.

  4. Спостерігається випереджуюче і більш персоніфіковане засвоєння статевої ролі дівчатками. Це пов’язане, насамперед, з потужним і неперервним впливом на них матері і порівняно слабшим батьківським впливом на хлопчиків. Адже через більшу (порівняно з матір’ю) відсутність батька у родинному колі у хлопчика існує менше можливостей для вироблення стійкої і персоніфікованої ідентифікації з ним. Це зумовлює їх більшу орієнтацію на загальнокультурний стереотип мужності, послаблює ототожнення майбутньої чоловічої поведінки з особистістю батька.

  5. Як свідчать проведені експериментальні дослідження у значної частини батьків відсутні адекватні уявлення про психологічні засади статевої соціалізації, що зумовлює помилки й прорахунки у статевому вихованні дітей молодшого шкільного віку, у більшості досліджуваних сімей (71 із 156) виявлено відсутність єдності у поглядах між дорослими членами сім’ї.

  6. Простежується тенденція певної близькості дітей молодшого шкільного віку з представниками своєї статі у сім’ї, хоча матір продовжує зберігати позицію найбільш близької людини для дітей обох статей. Статевим вихованням дітей у сім’ї охоплюється:

А) морально-культурна функція, що сприяє оптимальним формам соціальної поведінки в цілому;

Б) емоційна функція;

В) сексуальна функція, яка запобігає формуванню статевих відхилень і сприяє адекватним формам спілкування з представниками протилежної статі;

Г) правова функція, що сприяє формуванню первинного соціального контролю.

7. Вивчення в умовах експериментального дослідження посвідчило диференційований підхід у здійсненні виховання доньок чи синів виявляється у характері заборон на дітей різної статі в особливостях заохочень і покарань. Так, дівчатка (75%) частіше ніж хлопчики (25%) отримують позитивне оцінювання та заохочення (62% - дівчатка, 38%-хлопчики); покарання, навпаки, частіше отримують хлопчики (58%).

8. Розподіл трудових обов’язків між батьком і матір’ю та доля їхнього дозвілля у сім’ї, за свідченнями обстежених 156 сімей, показали, що у більшості сімей основне для батька – доставка продуктів, ремонтні роботи, заняття з дітьми, для матері – приготування їжі, прибирання помешкання; чому на дозвілля мати (на відміну від батька) практично не має, тому читання газет, книг, перегляд телепередач тощо – також прерогатива батька. Отже, діти у сім’ї продовжують спостерігати традиційні патріархальні моделі розподілу домашніх трудових обов’язків, перевантаженість матері.

1   2   3   4   5   6   7   8




Похожие:

Дипломна робота iconДипломна робота
Поняття та сутність іноземних інвестицій в Україні, як об’єкту правовідносин в сфері інвестування
Дипломна робота iconДипломна робота
Релігійний досвід і наукове знання: історичний контекст й актуальні проблеми взаємодії
Дипломна робота iconДипломна робота на тему: Дослідження та удосконалення процесу активізації експортної діяльності ват „Львівська пивоварня” зміст
Анотація
Дипломна робота iconДипломна робота на тему: Валютно-розрахункові операції комерційних банків. Зміст
Акредитивна форма розрахунків, як засіб підвищення дохідності банку
Дипломна робота iconДипломна робота з психології
Поняття адаптації, дезадаптації. Проблема соціальної адаптації молодших школярів
Дипломна робота iconДипломна робота Міжнародний кредит в системі банківського обслуговування зовнішньоекономічної діяльності зміст
Розділ організація міжнародного бізнесу в україні та кредитування підприємств
Дипломна робота iconДипломна робота на тему: Міжнародний кримінальний суд: структура та компетенція Київ – 2010
Сторичні передумови створення та функціонування постійно діючої інституції у сфері міжнародного кримінального судочинства
Дипломна робота icon«Аттичний театр як модель античного полісу» Дипломна робота
Розділ Роль культу Діоніса в житті античного полісу і становленні аттичної трагедії
Дипломна робота iconВивчення творчості Пантелеймона Куліша в середній школі (Дипломна робота)
Рідна українська література в цьому комплексі (разом з українською мовою України, та народознавством) не просто найголовніша складова,...
Дипломна робота iconДипломна робота з дисципліни: «Історія держави І права» на тему: «Характеристика Конституція 1919»
Розділ утворення української радянської республіки та зародження права усрр, як передумова створення першої конституції україни
Разместите кнопку на своём сайте:
Документы


База данных защищена авторским правом ©lib2.podelise.ru 2000-2013
При копировании материала обязательно указание активной ссылки открытой для индексации.
обратиться к администрации
Документы