Урок Малі тіла Сонячної системи астероїди icon

Урок Малі тіла Сонячної системи астероїди




Скачать 126.99 Kb.
НазваниеУрок Малі тіла Сонячної системи астероїди
Дата конвертации20.08.2013
Размер126.99 Kb.
ТипУрок
источник

Маловільшанська ЗОШ I-III ступенів №2

Кабінет фізики



Астрономія


Тема 4. Сонячна система

Урок 8. Малі тіла Сонячної системи – астероїди,

комети, метеори.


Навчальна мета: - продовжити ознайомлення учнів із складовими елементами у будові Сонячної системи, із закономірностями її будови та сучасними поглядами на формування планетної Сонячної системи.

^ Розвивальна мета:- сформувати уявлення про етапи формування Сонячної системи та закономірності її розвитку.

Виховна мета : - формування інтересу до пізнання навколишнього світу.


^ Дидактичне і технічне забезпечення уроку:

підручник, таблиці, малюнки, діапроектор


Хід уроку.


1.Актуалізація опорних знань учнів:

- перевірка виконання учнями тестів на с.85 підручника.

^ 1.Г.Площина кільця Сатурна збігається з променем зору

спостерігача.

2.Д. Тритон- супутник Нептуна.


3.Д. Життя може існувати на Титані,бо в його атмосфері виявлено

багато органічних сполук.

4.В. Титан- супутник Сатурна.

^ 5.В. На Іо –супутникові Юпітера.


- повідомлення учнів про Галілеєві супутники: Іо, Європа,

Ганімед, Каллісто – супутники Юпітера, історію їх

відкриття.


- короткі характеристики планет земної групи і

планет-гігантів.

- Розвязування задачі 10 на с.85.

Визначте свою вагу на поверхні одного із супутників

планет,радіуси яких наведені у цьому параграфі, якщо

його густина дорівнює 2 г/см3.

Радіуси Галілеєвих супутників:

Іо 1815 км

Європа 1570 км

Ганімед 2630 км

Каллісто 2400 км.


Р= mg , g= G∙ Mc /R2, Mc= ρc ∙ Vc , Vc= 4/3 ∙π R3 .




Відкриття


Супутники були відкриті Галілео Галілеєм 7 січня 1610 (перше спостереження) за допомогою його першого у світі телескопа. Слід зазначити, що 7 січня Галілео відкрив тільки три супутника. У період з 8 січня по 2 березня того ж року він продовжував спостереження і відкрив четвертий супутник. На відкриття супутників претендував також німецький астроном Симон Маріус, який спостерігав їх в 1609, проте вчасно не опублікував дані про це. Є також деякі підстави вважати, що супутники Юпітера були відомі астрономам інків.

Назви галілеєвих супутників були запропоновані Симоном Маріусом у 1614, проте протягом довгого часу вони практично не використовувались. Галілей назвав чотири відкриті їм супутника «планетами Медічі» (на честь чотирьох братів Медічі) та присвоїв їм порядкові номери. Лише з середини XX століття звичні нам назви стали загальновживаними. Галілеєві супутники названі на честь персонажів давньогрецької міфології — коханок Зевса (Ганімед — коханець). Маріус дав такі назви, оскільки Юпітер — аналог Зевса у римському пантеоні.

Систему Юпітера інколи називають «Сонячною системою у мініатюрі». Ганімед переважає за розміром планету Меркурій. На Європі існує рідкий океан та може існувати життя. На Іо бушують потужні вулкани. Іо, Європа і Ганімед знаходяться в орбітальному резонансі — їх орбітальні періоди відносяться як 1:2:4.


Для галілеєвих супутників характерна закономірність — чим далі супутник розташований від Юпітера, тим нижче його середня щільність і тим більше на ньому води (у твердому або рідкому станах). Одна з гіпотез пояснює це тим, що в ранні епохи еволюції Сонячної системи Юпітер був набагато гарячіший і летючі з'єднання (у тому числі водяна пара) руйнувались у областях, близьких до планети.

Основні відомості про галілеєві супутники були отримані в результаті прольоту Вояджерів в 1979, роботи апарату Галілео в 1995—2003 роках і досліджень за допомогою телескопа Хаббл.




2.Вивчення нового матеріалу.

Робота з підручником § 11 С.86- 95

Складання опорного конспекту.


Астеро́їд, або мала́ плане́та, — невелике небесне тіло діаметром від 50 м до 544 км, що складається зі скельних порід або заліза та нікелю, а також має орбіту навколо Сонця.


Термін астероїд (від дав.-гр. ἀστεροειδής — «зіркоподібний», з ἀστήρ — «зірка» та εῖ̓δος — «вид, зовнішність, якість») було введено Вільямом Гершелем. Точне визначення терміна «астероїд» досі не встановлено.

^ Найвідоміші астероїди: Паллада, Юнона, Веста, Ероc, Амур, Гідальго, Ікар.

Розмір є одним із основних параметрів, за якими класифікують астероїди.

Орбіти більшості відомих астероїдів лежать всередині головного поясу астероїдів між орбітами Марса і Юпітера. За оцінками в поясі налічується від 1,1 до 1,9 млн. астероїдів із діаметром понад 1 км, а також декілька мільйонів дрібніших. Вважається, що вони є залишками протопланетарного диска. Акреції скельних уламків в цій області завадили потужні збурення, зумовлені гравітаційним полем Юпітера.

^ Загальна маса усіх астероїдів поясу оцінюється в 3,0-3,6 × 1021 кг, що становить 4 відсотки від маси Місяця.

Астероїди існують також поза головним поясом:

навколоземні астероїди мають орбіти, що проходять неподалік земної орбіти (як усередині її, так і зовні). Деякі з них (наприклад, група Аполлона, група Атона) навіть перетинають орбіту Землі й потенційно можуть зіткнутися з нашою планетою. Це може становити загрозу, тому вивченню таких астероїдів приділяють значну увагу. Незважаючи на невелику їх кількість, класифікація цих астероїдів найбільш деталізована.

троянські астероїди пов'язані силою тяжіння з Юпітером і синхронізовані з ним у русі. Вони або випереджають або відстають від планети-гіганта в її орбітальному русі.



Коме́та — мале тіло Сонячної системи, яке обертається навколо Сонця і має так звану кому (атмосферу) і/або хвіст. Кома і хвіст комети — це наслідки випаровування ядра комети під дією сонячного випромінювання. Ядро являє собою малу планету, що складається з каменю, пилу і криги. Хвости комет розрізняються завдовжки і формою. У деяких комет вони тягнуться через все небо. Наприклад, хвіст комети, що з'явилася в 1944 році, був завдовжки 20 млн км. А комета C/1680 V1 мала хвіст, що протягнувся на 240 млн км. Також були зафіксовані випадки відділення хвоста від комети.

Теорію хвостів і форм комет розробив в кінці XIX століття російський астроном Федір Бредіхін





Комета Гейла — Боппа. Спостереження 29 березня 1997 року у Пазині, Хорватія.


Комета Галлея

Першовідкривач: Названа на честь Едмонда Галлея

Дата відкриття: 1758 (перший передбачений перигелій)

Альтернативні позначення: 1982i, 1986 III

Характеристики орбіти

Епоха: 2449400,5 (17 лютого, 1994)

Афелій: 35,1 а. о.

Перигелій: 0,586 а. о.

Велика піввісь орбіти: 17,8 а. о.

Ексцентриситет орбіти: 0,967

Період обертання: 75,3 a

Нахил орбіти: 162,3°

Останній перигелій: 9 лютого 1986

Наступний перигелій: 28 липня 2061

Породжувані метеорні потоки

Ета Аквариди, Оріоніди





^ Орбіти трьох періодичних комет: Галлея, Бореллі і Ікея-Чжан лежать в інших площинах, ніж орбіти планет Сонячної системи. Орбіта комети Галлея зліва

Комета Галле́я (офіційна назва 1P/Halley) — найвідоміша яскрава короткоперіодична комета, яка наближається до Землі кожні 75-76 років. Названа на честь англійського астронома Едмонда Галлея, який вирахував її орбіту. Багато довгоперіодичних комет можуть з'являтися більш яскравими і видовищними, але комета Галлея — єдина короткоперіодична комета добре видима неозброєним оком, період обертання якої співмірний з тривалістю людського життя. З кометою пов’язані метеорні потоки Ета Аквариди і Оріоніди. Останній перигелій був в лютому 1986 року, наступний буде в середині 2061 року.

Обчислення орбіти і відкриття

До Ньютона і Галлея астрономи і фізики вважали комети одноразовими гостями Сонячної системи, які пролітають повз неї по незамкнутих параболічних орбітах. Галлей створив метод розрахунку кометних орбіт, який базувався на законі всесвітнього тяжіння І. Ньютона. Він звернув увагу на те, що характеристики яскравої комети, яку спостерігали 1682 р., є майже тими ж, що й у комети 1531 р., яку спостерігав Петер Апіан і комети 1607 р., яку спостерігав Йоганн Кеплер. Галлей прийшов до висновку, що яскраві комети 1531, 1607 і 1682 років — це один і той же об'єкт з періодом обертання навколо Сонця приблизно 76 років і що комета має знов з'явитися на небі в 1758 р. Його передбачення було підтверджене — комета спостерігалася в кінці 1758 р. — на початку 1759 р. Першим серед професійних астрономів знайшов її легендарний «ловець» комет француз Шарль Мессьє в Парижі 21 січня 1759 р. Але честь першого спостерігача повернення комети належить вихідцю з селян німецькому астроному-самоуку Йоганну Георгу Паличу — він побачив комету ще 25 грудня 1758 р. в сузір'ї Риб. Комета Галлея — перша комета розпізнана як періодична. Галлей також висунув ідею, що й інші комети повинні вертатися до Сонця .

^ Орбіта і походження

.Орбіта комети Галлея — витягнутий еліпс з Сонцем в одному з фокусів. Перигелій комети — 0,587 а.о. (між орбітами Меркурія і Венери), афелій — понад 35 а.о. (приблизно відстань від Сонця до Плутона). Орбіта комети сильно нахилена до площини екліптики — на 162,5° (це означає, що комета рухається в напрямі, протилежному руху планет Сонячної системи). Ексцентриситет орбіти дорівнює 0,967275. Комета Галлея обертається навколо Сонця з періодом приблизно 76 років.

1980року Борис Чиріков ти Віталій Вечеславов проаналізували факти 46 візитів комети Галлея занотовані в історичніх джерелах а також змодельовані компютером. Дослідження виявило динаміку хаотичну та непередбачувану на далеку перспективу. Очікувалось, що тривалість життя комети сягне 10 мільйонів років. Проте, недавні дослідження припускають, що комета Галлея випарується чи розколеться навпіл протягом наступних десяти тисяч років, або ж буде катапультована за межі Сонячної системи продовж кількох сотень тисяч років. Спостереження Х’юза вказує, що маса ядра комети зменшилась на 80-90% за останні 2000-3000 оберта

Метеор (грец. μετέωρος, "небесний"), "зорепад" - явище, що виникає при згорянні в атмосфері Землі дрібних метеорних тіл (наприклад, уламків комет чи астероїдів). Аналогічне явище більшої інтенсивності (яскравіше -4 зоряної величини) називається болідом. Давня назва - "літавець".

Популярна назва метеора - це падаюча зірка.

Боліди й метеорити

Іноді велике метеорне тіло,рухаючись в атмосфері, не встигає випаруватися й досягає поверхні Землі. Цей залишок метеорного тіла називається метеоритом. Щорічно на Землю випадає приблизно 2000 метеоритів. У музеях світу зберігається не менш як 500 тонн цих небесних пришельців.

Найбільший з відомих метеоритів можна побачити в місці його падіння - у пустелі Адрар (Західна Африка). Його вага близько 100000 тонн.

Найбільшим кратером, що утворився не пізніше як за 10000 років до нашої ери в результаті гігантського вибуху при падінні великого метеорита, є метеоритний кратер Нью-Квебек у Канаді. Його діаметр 3,5 км, глибина близько 380 м і висота валу — близько 100 м.

Відомо три види метеоритів:

кам'яні,

залізні,

залізо-кам'яні.

Іноді метеорити знаходять через багато років після їхнього падіння. Особливо багато знайдено залізних метеоритів. В СРСР метеорит є власністю держави й підлягає здаванню у наукові заклади для вивчення. За вмістом радіоактивних елементів і свинцю визначають вік метеоритів. Він різний, а найстаріші метеорити мають вік 4,5 млрд. років.

Деякі дуже великі метеорити при великій швидкості падіння вибухають і утворюють метеоритні кратери, які нагадують місячні. Найбільший з виявлених кратерів знаходиться в Арізоні в США. Його діаметр 1200 м і глибина 200 м. Цей кратер виник, очевидно, близько 5000 років тому. Знайдено сліди ще більших і давніших метеоритних кратерів. Усі метеорити - це члени Сонячної системи.

Оскільки відкрито чимало невеликих астероїдів, які перетинають орбіту Марса, можна гадати, що метеорити - це осколки астероїдів з орбітами, які перетинають орбіту Землі. Структура деяких метеоритів свідчить про те, що на них впливали високі температури й тиски, отже, метеорити могли існувати в надрах зруйнованої планети або великого астероїда.

У складі метеоритів виявлено значно менше мінералів, ніж у земних гірських породах. Це свідчить про примітивний характер метеоритної речовини. Однак багато мінералів, що входять до складу метеоритів, не зустрічаються на Землі. Наприклад, більшість кам'яних метеоритів містить округлі зерна - хондри, хімічний склад яких майже такий самий, як у Сонця. Ця найдавніша речовина дає відомості про початковий етап формування планет Сонячної системи.

Метеорити, знайдені на території України

На території України зареєстровано за останні століття падіння 43 метеоритів, з них чотири — залізні. Ось найвідоміші з них:

Метеорит «Жигайлівка» — перший метеорит, знайдений на території України (упав 12 жовтня 1787 р. в Харківській губернії біля слободи Жигайлівка, тепер Тростянецького району Сумської області)[2].

Метеорит «Княгиня» — упав на Закарпатті 9 червня 1866 р. Було зібрано до тисячі його масивних уламків. Найбільша частина — вагою 286 кг — нині є експонатом Віденського музею природничої історії.

Метеорит Мигії — упав поблизу села Мигія Єлизаветградського повіту Херсонської губернії влітку 1889 року. Один з перших метеоритів, в якому виявлено хлорит, а також органічну речовину (сполучення вуглецю з воднем і киснем).[8]

Найбільшим метеоритом в Україні й у всій Європі вважають Іллінецький[Джерело?], який упав 400 млн років тому.

Влучання метеоритів у людей

Перший в історії задокументований випадок влучання метеорита в людину стався 30 листопада 1954 р. в місті Силакауга, округ Талладеґа штат Алабама, США. Один з уламків метеорита Силакауга вагою 3,86 кг та розміром з апельсин, пробив дах будинку і, відскочивши рикошетом від радіоприймача, травмував сплячу жінку.

Інший випадок було зафіксовано у червні 2009 року, коли метеорит розміром з горошину врізався в чотирнадцятирічного німецького школяра Герріта Бланка, що прямував у цей момент до школи. Він влучив у руку підлітка, а потім відскочив і створив у землі кратер діаметром 30 сантиметрів. Хлопець відбувся дзвоном у вухах, який пройшов через декілька годин, і шрамом завдовжки 7,5 см на руці.



Закарпатський метеорит "Княгиня" в приміщенні природничо-історичного Музею в Австрії (Вена)




Падіння метеориту «Княгиня» в Карпатах (9.06.1866). Малюнок: Wilhelm Ritter von Haidinger


3. Конспект

Астеро́їд, або мала́ плане́та, — невелике небесне тіло діаметром від 50 м до 544 км, що складається зі скельних порід або заліза та нікелю, а також має орбіту навколо Сонця. Найвідоміші астероїди: Паллада, Юнона, Веста, Ероc, Амур, Гідальго, Ікар. Розмір є одним із основних параметрів, за якими класифікують астероїди. Орбіти більшості відомих астероїдів лежать всередині головного поясу астероїдів між орбітами Марса і Юпітера. За оцінками в поясі налічується від 1,1 до 1,9 млн. астероїдів із діаметром понад 1 км, а також декілька мільйонів дрібніших. Вважається, що вони є залишками протопланетарного диска. Акреції скельних уламків в цій області завадили потужні збурення, зумовлені гравітаційним полем Юпітера.Загальна маса усіх астероїдів поясу оцінюється в 3,0-3,6 × 1021 кг, що становить 4 відсотки від маси Місяця.

Коме́та — мале тіло Сонячної системи, яке обертається навколо Сонця і має так звану кому (атмосферу) і/або хвіст. Кома і хвіст комети — це наслідки випаровування ядра комети під дією сонячного випромінювання. Ядро являє собою малу планету, що складається з каменю, пилу і криги. Хвости комет розрізняються завдовжки і формою. У деяких комет вони тягнуться через все небо. Наприклад, хвіст комети, що з'явилася в 1944 році, був завдовжки 20 млн км. А комета C/1680 V1 мала хвіст, що протягнувся на 240 млн км. Також були зафіксовані випадки відділення хвоста від комети.

^ Теорію хвостів і форм комет розробив в кінці XIX століття російський астроном Федір Бредіхін

Метеор (грец. μετέωρος, "небесний"), "зорепад" - явище, що виникає при згорянні в атмосфері Землі дрібних метеорних тіл (наприклад, уламків комет чи астероїдів). Аналогічне явище більшої інтенсивності (яскравіше -4 зоряної величини) називається болідом. Давня назва - "літавець".

^ Популярна назва метеора - це падаюча зірка.

Боліди й метеорити

Іноді велике метеорне тіло,рухаючись в атмосфері, не встигає випаруватися й досягає поверхні Землі. Цей залишок метеорного тіла називається метеоритом. Щорічно на Землю випадає приблизно 2000 метеоритів. У музеях світу зберігається не менш як 500 тонн цих небесних пришельців. У складі метеоритів виявлено значно менше мінералів, ніж у земних гірських породах. Це свідчить про примітивний характер метеоритної речовини. Однак багато мінералів, що входять до складу метеоритів, не зустрічаються на Землі. Наприклад, більшість кам'яних метеоритів містить округлі зерна - хондри, хімічний склад яких майже такий самий, як у Сонця. Ця найдавніша речовина дає відомості про початковий етап формування планет Сонячної системи.

На території України зареєстровано за останні століття падіння 43 метеоритів, з них чотири — залізні.


4. Підсумок уроку. Виконання тестів на с.95.

1.В. Пилинки згоряють у повітрі.

2.А. Ядро комети складається із льоду та пилу.

3.Д. 70 км/с.

4. 11,2 км/с.

5.Б. На місці падіння не виявлено метеоритного кратера.


5.Домашнє завдання: Вивчити § 11.Дати письмові відповіді на запитання 6-13. Розв’язати задачу 13 с.95

Добавить документ в свой блог или на сайт



Похожие:

Урок Малі тіла Сонячної системи астероїди iconТести з теми "Земля планета Сонячної системи" І варіант

Урок Малі тіла Сонячної системи астероїди iconУрок фізкультури
Плутон. Сьогодні ми вирушимо в подорож по Галактиці. Ваше завдання – перемогти в естафеті «Ми – діти Галактики» І «відвідати» кожну...

Урок Малі тіла Сонячної системи астероїди iconРеферат на тему: "Етапи розвитку валютної системи"
Періодичні кризи світової валютної системи займають відповідно тривалий історичний період часу: криза золотомонетного стандарту продовжувалась...

Урок Малі тіла Сонячної системи астероїди iconІнтелектуальні системи прийняття рішень” 6 академічна група
Написання на мові програмування Пролог інформаційно-пошукової системи для Господарського кодексу України

Урок Малі тіла Сонячної системи астероїди iconДержавнастатистичназвітніст ь
Кому подається Додаток №1 –п (малі) до форми

Урок Малі тіла Сонячної системи астероїди iconУрок №1. Тема уроку: Тепловий стан тіл І температура. Вимірювання температури
Мета уроку: Сформувати в учнів знання про тепловий стан тіл, температуру тіла. Виробити вміння користуватися термометрами, розвивати...

Урок Малі тіла Сонячної системи астероїди iconУрок з біології для учнів 9 класу з використанням ікт. Я вважаю, що саме використання сучасних педагогічних технологій разом с комп’ютерними технологіями зробить урок більш продуктивнішим
Тема: Пр р. № Вивчення кровообігу. Зміни в тканинах при порушенні кровообігу. Порушення діяльності серцево-судинної системи. Перша...

Урок Малі тіла Сонячної системи астероїди iconРеферат з курсу «Гроші та кредит» на тему: Забезпечення фінансово-економічної сфери регіонів банківської системи України
Рівень територіальної концентрації банківської системи в регіонах України

Урок Малі тіла Сонячної системи астероїди iconТема : Конфігурування операційної системи Windows xp professional
...

Урок Малі тіла Сонячної системи астероїди iconПлан Вступ 1 Становлення банківської системи України 2 Національний банк України – головний елемент банківської системи 3 Подальший розвиток банківської системи України Висновки Список використаної літератури Вступ
Сучасною тенденцією розвитку банківського сектору є поступове злиття банківського та промислового капіталу, що створює передумови...

Разместите кнопку на своём сайте:
Документы


База данных защищена авторским правом ©lib2.podelise.ru 2000-2013
При копировании материала обязательно указание активной ссылки открытой для индексации.
обратиться к администрации
Документы